2а-7535/11/2670 Про стягнення заборгованості у зв'язку із порушенням законодавства про спрощену систему оподаткування - 19.04.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 695 080,87 гривень, -

Позивач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 695 080,87 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2011 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 зареєстрований як приватний підприємець Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 21.11.2007 року та взятий на податковий облік Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва 23.11.2007 року.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку з питання оподаткування суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 21.11.2007 року по 31.03.2009 року, про що складено акт від 23.07.2010 року № 120/17-04/НОМЕР_1.

Так, зазначеним актом перевірки зафіксовано ряд порушень, зокрема:

- перевіркою своєчасності подання податковим органам декларацій про доходи, звітів та ведення обліку результатів фінансово-господарської діяльності встановлені порушення пункту 9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 599 від 29.10.1999р. (z0752-99) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 752/4045 (z0752-99) , а саме, звіти суб'єкта малого підприємництва фізичної особи - платника єдиного податку СПД-ФО ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції не подавались; пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 (13-92) та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, за звітні періоди ІV квартал 2007 року, І квартал 2008 року та І квартал 2009 року, декларації про одержані доходи СПД -ФО ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції не подавались;

- перевіркою з питання ведення результатів підприємницької діяльності встановлені порушення підпункту «а» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пункту 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 599 від 29.10.1999р. (z0752-99) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р.за № 752/4045, а саме, СПД -ФО ОСОБА_3 не вів обліку доходів та витрат за встановленою формою та не надав до перевірки книгу обліку доходів та витрат;

- перевіркою визначення обсягу виручки, валового доходу, витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених), та оподатковуваного доходу (чистого доходу) встановлено порушення підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, СПД-ФО ОСОБА_3 не подав декларації про доходи за 2008-2009 роки та занизив суму валового доходу отриманого у 2008 році на 1 258 046,00 грн., та пунктів 1 та 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування» (727/98) , а саме, в заяві про перехід на спрощену систему оподаткування неправомірно вказав обсяг виручки з початку 2008 року в розмірі 498 223,00 грн. та перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності в перевіряємому періоді з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року, хоча повинен був з ІV кварталі 2008 року перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, оскільки обсяг виручки за І-ІІІ квартали 2008 року склав 699 523,00 грн.;

- перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу встановлено порушення статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого приватним підприємцем ОСОБА_3 було занижено суму оподатковуваного доходу за 2008 рік на 943534,50 грн., не нараховано, не утримано та не перераховано у бюджет податок з доходів фізичних осіб у розмірі 141530,17 грн.;

- перевіркою ведення обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), обчислення повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість встановлено порушення підпункту 2.3.1, пункту 2.3, статі 2, пунктів 9.3 та 9.4 статті 9, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, СПД-ФО до 20.10.2008 року не надав до державної податкової інспекції заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та не отримав свідоцтво платника податку на додану вартість, не визначив зобов'язання з податку на додану вартість у звітному періоді жовтень- листопад 2008 року на загальну суму 57940,00 грн.;

- перевіркою повноти та правильності визначення отриманого доходу встановлено порушення підпункту «а» пункту 18.1 статті 18, підпунктів «а», «в» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», а саме платником податку ОСОБА_3 не задекларовано дохід в розмірі 3110938,00 грн. отриманий в 2008 році, як дохід фізичної особи.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесено податкові повідомлення - рішення, якими суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання: № 2641/17-04 від 25.08.2010 року за платежем податок з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 466 640,70 грн., № 2642/17-04 від 25.08.2011 року за платежем податок з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 141 530,17 грн., № 2643/17-04 від 25.08.2010 року за платежем податок на додану вартість у розмірі 86 910,00 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 57 940,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28 970,00 грн.

18.01.2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було винесено податкову вимогу № 9, якою визначено суму податкового боргу відповідача за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 695 080,87 грн.

Оскільки відповідачем зазначену суму податкового боргу у добровільному порядку сплачено не було, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача 695 080,87 грн. в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі-Указ 727/98) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу № 727/98 (727/98) , під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5 Указу).

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

З наданих на перевірку податковому органу документів вбачається, що у 2008 році, зокрема, за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року відповідачем були отримані кошти у розмірі 1 259 823,00 грн., у тому числі за І-ІІІ квартал у розмірі 699 523,00 грн. та за VI квартал 2008 року у розмірі 560 300,00 грн.

З аналізу вищезазначеного слідує, що відповідач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 (727/98) розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Крім того, слід зазначити, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

У той же час, Указ № 727/98 (727/98) не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, які перевищують граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені Указом, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII (1251-12) «Про систему оподаткування»(чинним на час виникнення спірних правовідносин), якими встановлювалися засади податкових відносин в Україні.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що оскільки позивачем перевищено обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності у 2008 р., встановлений статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» останній повинен був протягом 5-ти днів після закінчення звітного періоду (кварталу) подати звіт за підсумками роботи за 4-й квартал із зазначенням фактичного обсягу виручки (суму коштів, що надійшли на його розрахунковий рахунок), а також здати до податкового органу Свідоцтво про сплату єдиного податку (ст. 5 Указу), а, відтак, відповідач втрачає можливість перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у наступному календарному році.

Відповідно до пункту 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889, визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 (13-92) «Про прибутковий податок з громадян», крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно підпункту 9.12.1. пункту 9.12 статті 9 Закону № 889, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до п.п. 9.12.2. п. 9.12 ст. 9 Закону № 889, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Так, відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) .

Між тим, пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» установлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

З аналізу зазначених правових норм слідує, що податок з доходів фізичних осіб складає 15 % від суми чистого доходу, який визначається, як різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу, а у випадку якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем до перевірки не було надано жодних документів на підтвердження розміру валових витрат у 2008 році.

З виписок з рахунків відповідача в АКБ «Правекс-Банк» та ЗАТ «Прокредит банк», наданих відповідачем під час перевірки вбачається, що відповідачем в І кварталі 2008 року було отримано валовий дохід у розмірі 498 223,00 грн., в ІІІ кварталі 2008 року у розмірі 199 253,00 грн. та в IV кварталі 2008 року у розмірі 560 300,00 грн., що загалом складає 1 258 046,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем правомірно донараховано відповідачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 141 530,17 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у період з 29.01.2008 року по 14.11.2008 року відповідачем, як фізичною особою, було отримано дохід у розмірі 3 110 938,00 грн.

Отже, податковим органом правомірно донараховано відповідачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 466 640,70 грн.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 зазначеного Закону, особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З наведеного вбачається, що платник податку у випадку коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) нарахована йому протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) повинен зареєструватись платником податку на додану вартість, а у випадку, якщо він цього не робить, то несе відповідальність за несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, посилання відповідача на те, що він не повинен був подавати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість є помилковими.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

З огляду на те, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) за 2008 рік перевищила 300000,00 грн. і з IV кварталу 2008 року відповідач повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, проте, заяви для реєстрації платником податку на додану вартість від позивача не надходило, податковий орган обґрунтовано зробив висновок про порушення відповідачем підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Обставини справи свідчать, що у період з 20.10.2008 року по 31.12.2008 року відповідачем отримано дохід на розрахунковий рахунок у розмірі 289 700,00 грн.

Відтак, податковим органом правомірно донараховано відповідачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57 940,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28 970,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Так, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України (2755-17) як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов'язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов'язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Порушень порядку стягнення, встановленого Податковим кодексом України (2755-17) , в діях Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва колегією суддів не вбачається.

Відповідно до розрахунку, заборгованість суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 складає 695 080,87 грн., строк погашення якої настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу представника суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.