Справа: № 2а-38/11 

Головуючий у 1-й інстанції: Кравець Д.І.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова Співдружність»на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 року у справі за позовом громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова Співдружність» до Київської міської ради, Київського міського голови ОСОБА_2 про визнання рішень нечинними та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, -

Громадська організація «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова Співдружність»(надалі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати рішення Київської міської ради від 21 травня 2009 року «Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд» (raa462023-09) та «Про антикризову підтримку підприємців, що здійснюють діяльність у тимчасових спорудах та малих архітектурних формах у м. Києві» (ra0462023-09) такими, що: прийняті депутатами Київської міської ради з перевищенням владних повноважень; порушують правовий порядок в Україні та обсяг існуючих прав та свобод суб'єктів господарювання, який встановлений ст. 19 Конституції України.

Шевченківський районний суд м. Києва своєю постановою від 18.02.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення адміністративного позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В суді першої інстанції було встановлено, що Київською міською радою 21 травня 2009 року прийнято рішення № 462/1518 (raa462023-09) «Про запровадження принципу організаційної єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд» та № 462-1/1518 (ra0462023-09) «Про антикризову підтримку підприємців, що здійснюють підприємницьку діяльність у тимчасових спорудах та малих архітектурних формах у м. Києві»

Відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

При цьому, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що також регламентовано ч. 1 ст. 11 КАС України.

Згідно положень ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу позивачем не доведено факту застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акта або, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що у задоволенні позову в частині позовних вимог до Київської міської ради слід відмовити.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Київського міського голови утриматися від підписання рішень Київської міської ради нормативно-правового характеру, які надають право користуватися земельними ділянками без документів, що зареєстровані у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок слід зазначити, що в цій частині позов є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю органу місцевого самоврядування в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин. При цьому, Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) не передбачено вирішення спірних питань на майбутнє.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком та звертає увагу на наступне. Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова Співдружність залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.