к/9991/7501/11-с Про визнання дій протиправними та скасування рішення щодо застосування штрафних санкцій за порушення вимог законодавства України про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів - 11.12.2013 Прийняття

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Сумській області Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач-1), Державної податкової інспекції у місті Суми (далі - відповідач-2) про визнання протиправними дій ДПІ у м. Суми по здійсненню перевірки відносно наявності довідки про реєстрацію місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в Єдиному реєстрі та відображення даної обставини в акті перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 18 січня 2010 року; скасування рішення РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Сумській області ДПА України від 08 лютого 2010 року № 180598-1900-32 у повному обсязі.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Сумській області ДПА України про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій від 08 лютого 2010 року № 180598-1900-32. В задоволенні позовних вимог про визнання дій ДПІ у м. Суми по проведенню перевірки наявності довідки про реєстрацію місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в Єдиному реєстрі неправомірними відмовлено в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про скасування рішення щодо застосування штрафних санкцій. Прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Сумській області ДПА України від 08 лютого 2010 року № 180598-1900-32 про застосування фінансових санкцій. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та змінити постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, в решті постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно торгового патенту серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 01 серпня 2009 року по 30 липня 2010 року мав право на здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Також, приватний підприємець ОСОБА_1 мав право здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами у період з 07 серпня 2009 року по 06 серпня 2010 року за місцем здійснення діяльності: Сумська обл., АДРЕСА_1, міні-магазин, що підтверджується ліцензіями серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3, виданими 04 серпня 2009 року РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Сумській області ДПА України.

ДПІ у м. Суми була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - міні-магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить суб'єкту господарської діяльності - приватному підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої складений акт № 244/18/19/23/НОМЕР_4/71 від 18 січня 2010 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги частини 30 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що мало вираз у зберіганні тютюнових виробів на загальну суму 4803,15 грн. та алкогольних напоїв на загальну суму 5688,56 грн. в місці, яке не внесене до Єдиного реєстру місць зберігання, а саме - у міні-магазині по АДРЕСА_1.

08 лютого 2010 року РУ Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Сумській області ДПА України на підставі вказаного акта перевірки прийняв рішення про застосування фінансових санкцій № 180598-1900-32, яким згідно абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосував до приватного підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 10491,71 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, виходив з того, що у розумінні положень Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) поняття "місце зберігання" та "місце торгівлі" не є тотожними, з огляду на що внесення в Єдиний реєстр місця торгівлі не передбачено Порядком ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002року № 251 (z0670-02) , з урахуванням того, що доказів зберігання позивачем таких товарів у іншому місці податковим органом не надано. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що працівники ДПІ у м. Суми, яка входить до складу податкової служби України, мають повноваження на здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) .

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходив з того, що суб'єкт господарювання, який здійснює реалізацію тютюнових виробів та алкогольних напоїв, зобов'язаний вносити до Єдиного реєстру місць зберігання відомості про місце зберігання таких товарів, незалежно від того, чи співпадає воно з місцем реалізації товару. В решті суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною 30 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єктів господарювання зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання.

При цьому, абзацом 18 статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а місцем торгівлі у відповідності до положень абзацу 11 статті 1 цього Закону є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів

Відповідно, вказаним Законом передбачено обов'язковість внесення відомостей саме про місце зберігання до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002року № 251 (z0670-02) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2.1 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, якщо суб'єкт господарювання, який здійснює реалізацію і збереження алкогольних напоїв та тютюнових виробів в одному торгівельному приміщенні (будівлі), не має відокремленого від об'єкта роздрібної торгівлі місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то у такого суб'єкта господарювання відсутні підстави для внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання, з огляду на його відсутність.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності, встановленої абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", та, які наслідок, наявність підстав для скасування оспорюваного рішення про застосування фінансових санкцій від 08 лютого 2010 року №180598-1900-32.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що в силу положень пункту 1 статті 8, пункту 2 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ДПІ у м. Суми, яка входить до складу податкової служби України, має повноваження на здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) .

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року скасувати, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.