2а-12370/11/2670 Про припинення юридичної особи - 11.04.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1», дочірнє підприємство «Терра-Трейд»про припинення юридичної особи, -

Заступник прокурора Київської області звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва в інтересах держави в особі Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»про визнання незаконною реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»правонаступником всіх прав та обов'язків Українсько-Німецького спільного підприємства «Боедем», зареєстрованого Міністерством фінансів України 14.01.1992 року, реєстраційний номер 440 та перереєстрованого Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 29.12.1993 року за реєстраційним номером № 0096-1628СП; визнання недійсним запис про проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»; припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем», шляхом її ліквідації; призначення ліквідаційної комісії з припинення товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем».

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 11 жовтня 2011 року позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у 1992 році було створено Українсько -Німецьке спільне підприємство «Боедем», яке було зареєстроване Міністерством фінансів України 14.01.1992 року, реєстраційний номер 440, та перереєстроване Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 29.12.1993 року за реєстраційним номером № 0096-1628СП.

Відповідно до Статуту спільного підприємства - підприємство створене між виробничим об'єднанням «Електронмаш»(надалі -ВО «Електронмаш), радянською (українською) юридичною особою та «Боедер Консалт ГМБХ», юридичною особою ФРН.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про підприємства в Україні»(що діяв на той час) із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Верховної Ради Української PCP від 4 липня 1991 року N 1292-ХІІ (1292-12) , відповідно до форм власності, встановлених Законом Української PCP «Про власність» (697-12) , можуть діяти підприємства таких видів: спільне підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства Української PCP можуть бути юридичні особи та громадяни Української PCP, союзних республік, інших держав.

Протоколом зборів ради Директорів Українсько-Німецького спільного підприємства «Боедем»№ 2 від 15 грудня 1995 року було прийнято рішення про вихід зі складу учасників підприємства ВО «Електронмаш».

Розділом 11.1 Статуту Українсько-Німецького спільного підприємства «Боедем»(далі УНСП «Боедем») учасники визначили процедуру розпуску (ліквідації) підприємства. Зокрема п. «ж»Статуту визначено, що обставинами розпуску (ліквідації) є вибуття зі складу спільного підприємства учасників радянської сторони або зі сторони ФРГ, а також, якщо не увійде новий учасник у відповідності до правил передачі часток в спільному підприємстві, указаному в статті X.

З протоколу зборів ради Директорів Українсько-Німецького спільного підприємства «Боедем»№ 2 від 15 грудня 1995 року видно, що останніми не приймались рішення щодо включення нових учасників до складу учасників підприємства.

При цьому по другому протокольному питанню рада УНСП «Боедем»вирішила змінити статут УНСП «Боедем», зокрема виключити з нього п. «ж»Статті XI розділу 11.1.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції від 14.03.1995 року, яка діяла на той час), зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Відповідно до ст. 6 вищезазначеного Закону, товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариства проводиться за правилами, встановленими Законом Української PCP «Про підприємства в Українській PCP» (887-12) . Товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструються Національним банком України в порядку, визначеному законодавством України про банки і банківську діяльність.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не взяття до уваги, наданого до суду представником відповідача Доповнення № 2 до угоди по створенню Українсько-німецького спільного підприємства «Боедем», затвердженого Зборами Ради директорів Протоколом № 2 від 15.12.1995 року. Оскільки доказів зміни до Статуту Українсько-німецького спільного підприємства «Боедем», щодо виключення з нього п. «ж»Статті XI розділу 11.1. не надано відповідачем та дана інформація відсутня в реєстраційній справі.

З аналізу матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що підприємство, у зв'язку з виходом радянського учасника ВО «Електронмаш», повинно було розпочати процедуру ліквідації та припинити свою діяльність на підставі п. «ж»Статті XI розділу 11.1. Статуту Українсько-німецького спільного підприємства «Боедем», але 07 березня 1996 року Українсько-німецьке спільне підприємство «Боедем»затверджує нову редакцію статуту, учасниками якого являються: фірма «Боедер Консалт ГмбХ»Німеччина, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, під час якої, в статуті Українсько-німецького спільного підприємства «Боедем»були допущені порушення вимог діючого законодавства, які не можливо на даний час усунути.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Оскільки в установчому договорі та статуті товариства Українсько-німецького спільного підприємства «Боедем»не визначено складу учасників та засновників товариства, не визначено розмір статутного фонду товариства, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено вимоги ч. 2 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства».

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про підприємництво в Україні» товариство може відкривати розрахунковий та інші рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зміни які вносилися до установчих документів Українсько-німецького спільного підприємства «Боедем»не відповідали нормам законодавства діючою на час проведення реєстрації, у зв'язку із чим при перереєстрації товариства були допущені порушення вимог діючого законодавства.

Учасниками Українсько-німецького спільного підприємства «Боедем»20.11.1997 року прийнято рішення про вихід зі складу учасників фірми «Боедер Консалт ГмбХ»Німеччина, у зв'язку із чим учасники прийняли рішення змінити установчі документи товариства. Проте, дане рішення Українсько-німецького спільного підприємства «Боедем»не відповідало вимогам закону діючому на той час.

Згідно класифікатору організаційно - правових форм господарювання, що затверджений та введений в дію наказом Держстандарту України від 22 листопада 1994 року № 288 (vb288217-94) та діяв на момент виникнення спірних правовідносин, Спільним підприємством - визначено підприємство, засноване на базі об'єднання майна іноземної юридичної або фізичної особи і суб'єкта державної форми власності, на яких не поширено дію декрету Кабінету Міністрів України N 24-92 від 31.12.1992 року (24-92) «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств».

Ст. 2 Закону України «Підприємства в Україні»визначено, що спільне підприємство це підприємство, яке засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства України можуть бути юридичні особи та громадяни України, союзних республік, інших держав.

Як вбачається з матеріалів справи, під час виходу фірми «Боедер Консалт ГмбХ»зі складу учасників TOB «Боедем»необхідно було проводити перетворення юридичної особи в зв'язку з виходом іноземного підприємства.

Під час виходу фірми «Боедер Консалт ГмбХ» зі складу учасників потрібно було розпочати процедуру реорганізації у відповідності до законодавства, яке діяло на той час, але вказані дії проведені не були, зміни до реєстру про перетворення юридичної особи УНСП «Боедем»внесені не були.

У відповідності до ч 4 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні»підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Українсько-німецьке спільне підприємство «Боедем»було виключено з державного реєстру України.

Між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 13 лютого 1998 року було складено установчий договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем».

Вказаний договір було зареєстровано Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 13.03.1998 року за реєстраційним номером 1628.

Таким чином, станом на 13.02.1998 року існували різні суб'єкти господарської діяльності: Українсько-Німецьке спільне підприємство «Боедем», до складу якого, як вже вище зазначалося, увійшли: фірма «Боедер Консалт ГмбХ»Німеччини, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем», до складу якого увійшли учасники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Не зважаючи на існування фактично різних суб'єктів господарської діяльності, TOB «Боедем»протоколом загальних зборів учасників TOB «Боедем»від 13.02.1998 року № 1 приймає рішення про перереєстрацію Українсько-Німецького спільного підприємства «Боедем»в TOB «Боедем»та зазначає себе правонаступником всіх прав та обов'язків спільного Українсько-Німецького підприємства «Боедем», яке було зареєстроване Міністерством фінансів України, 14.01.1992 року, реєстраційний номер 440, та перереєстроване Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 29.12.1993 року за реєстраційним номером № 0096-1628СП.

З матеріалів справи видно, що рішення про визнання TOB «Боедем»правонаступником Українсько-Німецького спільного підприємства «Боедем»зборами учасників Українсько-Німецького спільного підприємства «Боедем»не приймалося.

В статті 19 Закону «Про господарські товариства», визначено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством.

При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Відповідачем не було надано суду першої інстанції доказів того, що TOB «Боедем»є правонаступником Українсько-Німецького спільного підприємства «Боедем».

Згідно з ст. 8 Закону України «Про підприємництво»(який діяв на той час) для державної реєстрації підприємництва до виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів подаються зокрема рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом (698-12) .

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що під час створення TOB «Боедем»було допущено порушення норм законодавства, діючого на той час.

Стаття 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»визначає, порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.

У відповідності до п. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

У відповідності до п. 2. ч. 2 ст. 110 ЦК України, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Прокуратурою Київської області проводилася перевірка законності щодо приватизації майна TOB «Боедем»за результатами чого, було виявлено, що при проведенні державної реєстрації TOB «Боедем»було порушено вимоги закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

У відповідності до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач вірно звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, що здійснив державну реєстрацію - Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.

Що стосується строків звернення з даним позовом, то Прокуратурі області про допущені порушення закону при реєстрації ТОВ «Боедем»стало відомо у жовтні 2010 року під час проведення перевірки, щодо додержання вимог законодавства під час приватизації державного нерухомого майна. За результатами перевірки, Прокурор звернувся з позовом до господарського суду м. Києва (справа № 6/519) про визнання відсутності правонаступництва, визнання недійсним положень статуту, визнання відсутності права власності та визнання безхазяйним майно. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2011 року позов Заступника прокурора області задоволено частково. У зв'язку з чим, прокурор своєчасно не звернувся до адміністративного суду, оскільки вирішення справи в адміністративному судочинстві неможливе без рішення по господарській справі.

Колегія суддів приходить до висновку, що строк прокуратурою області було пропущено з поважних причин.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в жовтні 2010 року заступник прокурора Київської області, виступаючи в інтересах держави в особі Петропавлівсько -Борщагівської сільської ради Києво -Святошинського району Київської області звертався до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»про визнання відсутності правонаступництва, визнання недійсним положень статуту, визнання відсутності права, визнання безхазяйним майна. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року скасоване частково. Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2011 року по справі № 6/519, касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»залишена без задоволення, а Постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2011 року залишено без змін.

Що стосується ліквідаційної комісії, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 5 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи.

Аналогічна вимога встановлена ст. 20 Закону України «Про господарські товариства».

За ст. 105 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу (435-15) . Таким чином, до ліквідаційної комісії переходять права виконавчого органу, щодо ведення справ.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.