Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011

у справі № 6/100

за позовом Закритого акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації у м. Києві

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Закрите акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" (далі по тексту - позивач, ЗАТ "КЗШВ "Столичний") звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач 1, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП), Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, ДПА у м. Києві) про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, позов задоволено частково. Визнано нечинними рішення від 07.05.2007 № 0000294020/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 662004,38 грн. та рішення від 07.05.2007 № 0000304020/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1700,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПА у м. Києві була проведена перевірка магазину позивача, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 27, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої був складений акт від 19.04.2007 № 00098.

В ході проведення перевірки було виявлено порушення позивачем вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі по тексту - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) та пункту 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) (далі по тексту - Положення № 637). Крім цього, було встановлено порушення позивачем вимог абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-BP (далі по тексту - Закон № 481/95-ВР (481/95-ВР) ), суть якого полягає в тому, що в магазині позивача під реалізацією знаходилася одна пляшка горілки "Хортиця класична" об'ємом 0,5 л, міцністю 40% оборотів, виробництва ДП "Імідж Холдінг", Україна, без наявності марки акцизного збору встановленого законом зразка.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 1 були винесені рішення від 07.05.2007: № 0000294020/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 662004,38 грн. за порушення ним вимог пункту 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) ; № 0000284020/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17830,35 грн. за порушення ним вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; № 0000304020/0 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. за порушення ним вимог абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Щодо правомірності прийняття відповідачем-1 рішення від 07.05.2007 № 0000294020/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 662004,38 грн., суди зазначили наступне, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 2.8 Положення №637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до наказу позивача № 1-П від 04.01.2006, ліміт каси підприємства з 04.01.2006 було встановлено в сумі 60200,00 грн.

Відповідно до пункту 5.3 Положення № 637 (z0040-05) , ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

До наказу позивачем додано розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі позивача від 04.01.2006, сума якого складає 60200,00 грн., в якому між іншим визначено щоденний строк здавання підприємством готівкової виручки.

Відповідно до абзацу "б" пункту 5.1 Положення № 637 (z0040-05) , строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Судами вірно зазначено, що твердження відповідача 1 про те, що магазин є відокремленим підрозділом ЗАТ "КЗШВ "Столичний" та самостійно розпоряджається готівковими коштами і залишає їх у себе на зберігання після закінчення робочого дня, а тому повинен складати окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі, є безпідставними та спростовуються матеріалами даної справи.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 662004,38 грн., оскільки інкасація готівкових коштів з каси його магазину до каси ЗАТ "КЗШВ "Столичний" правомірно здійснювалася наступного робочого дня, тобто з дотриманням вимог діючого законодавства.

Крім цього, судами зазначено про наявність акту планової виїзної перевірки ЗАТ "КЗШВ "Столичний" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.12.2008. Як вбачається зі змісту даного акту перевірки, за період що перевірявся готівкові кошти за реалізовані товари (продукцію) ЗАТ "КЗШВ "Столичний" після зняття денних звітів РРО (Z-звіт) оприбутковувалися в касу підприємства своєчасно та в повному обсязі з оформленням прибуткових касових ордерів, підписаних головним бухгалтером та завірених печаткою підприємства. При цьому, порушень оприбуткування готівки в касу підприємства за реалізовані товари (продукцію) згідно Z-звітів РРО за період, що перевірявся не встановлено.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо протиправності спірного рішення відповідача 1 від 07.05.2007 № 0000294020/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 662004,38 грн., яке було прийняте останнім в порушення вимог діючого законодавства.

Щодо правомірності прийняття відповідачем 1 рішення від 07.05.2007 № 0000284020/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17830,25 грн., судами зазначено наступне, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону № 265/95-ВР, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Судами встановлено, що від працівників підприємства на підставі пред'явлених касових книг підприємства за лютий, березень, квітень 2007 року та прибуткових касових ордерів, приймалися готівкові кошти за надані послуги (оренда автомобілів) та за реалізований товар (металобрухт, дерев'яні відводи, ворота) без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 3566,07 грн.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 зазначеного Закону, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Згідно з наведеним в абзаці 15 статті 2 Закону № 265/95-ВР визначенням, розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ та ін.), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 (z0105-01) , зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Відповідно до п. 3.2 цього Положення обов'язковими реквізитами касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й час проведення розрахункової операції та напис "фіскальний чек".

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 (z0105-01) , передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обіг уведено в режимі реєстрації.

Згідно абзаців 1 та 2 Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) , суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Враховуючи наявність вчинення позивачем зазначених розрахункових операцій, суди дійшли правильного висновку про необхідність використання останнім зареєстрованого у визначеному законом порядку РРО з видачею ним відповідних розрахункових документів, а відтак рішення від 07.05.2007 № 0000284020/0 відповідачем 1 було прийняте обґрунтовано.

Щодо правомірності прийняття відповідачем 1 рішення від 07.05.2007 № 0000304020/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1700,00 грн., то судами зазначено наступне, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин 3 статті 2 Закону № 481/95-ВР, виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2007 позивачу Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у м. Києві була видана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з реєстраційним номером 726566400450 від 18.01.2007.

Згідно абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону № 481/95-ВР, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Враховуючи те, що рішення від 07.05.2007 № 0000304020/0 було винесено неповноважним на те органом, то суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. за порушення останнім вимог абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, а відтак зазначене рішення правомірно визнано нечинним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .