Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

судді - доповідача Мироненка О.В.

суддів - Сороки М.О.

Чумаченко Т.А.

провівши письмовий розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною за касаційною скаргою Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року,

У жовтні 2009 року позивачка звернулася в суд із позовом до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 2007 року - 2009 роки.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки не виплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачка звернулася зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року апеляційну скаргу позивачки залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 15 Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII "Про допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХII (2811-12) ) передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Частиною першої статті 14 зазначеного Закону № 2811-ХII (2811-12) встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

На підставі абзацу третього частини другої статті 56, пунктів 7, 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 15 Закону № 2811-ХII було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 (v0a6p710-07) № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 2, 7, 9, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна була нараховуватись та виплачуватись в розмірі встановленому частиною першою статтею 15 Закону № 2811-ХII.

В цій частині рішення судів попередніх інстанцій є вірними.

Разом з тим, стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008-2009 років колегія суддів зазначає наступне.

Так, до 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом № 2811-ХII (2811-12) , дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) (далі - Закон № 2240-III (2240-14) ), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами.

Зокрема, частиною першою статті 15 Закону № 2811-ХII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХII (2811-12) та Закону № 2240-III (2240-14) . Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХII, його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III (2240-14) було виключено статті 40-44. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційними низку положень Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , в тому числі й пункту 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з 01 січня 2009 року відновили свою дію статті 13- 15 Закону № 2811-ХII.

Отже, висновки суду про те, що положення пункту 23 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , яким змінено положення статей 13- 15 Закону № 2811-ХII, залишалися чинними у 2009 році, є помилковими, адже свою дію відновили редакції цих статей до внесення в них змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

З аналізу наведених норм вбачається, що виплата допомоги по догляду за дитиною в періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 січня 2009 року позивачу як особі, яка не застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювалася нормами спеціального закону, яким є Закон № 2811-ХII (2811-12) . Висновки судів попередніх інстанцій, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з 01 січня 2009 року є помилковими.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснювати позивачу виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену статтею 15 Закону № 2811-ХII є обґрунтованими, оскільки відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Такий факт в даному випадку досліджений судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про невідповідність судових рішень вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають частковому скасуванню, а позовні вимоги - частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 222, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_2 про зобов'язання Шевченківського відділу соціального захисту населення Львівської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 не виплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Шевченківського відділу соціального захисту населення Львівської міської ради та зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за період з 01 січня 2009 року по 05 жовтня 2009 року з урахуванням проведених виплат.

В решті постанову Яворівського районного суду Львівської області від 29 березня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.