Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010

у справі № 2а-24800/10/0570

за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля"

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання неправомірними дій щодо зарахування сплачених коштів в рахунок погашення податкового боргу без врахування призначення платежу та зобов'язання внести зміни до картки особового рахунку, -

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Красноармійської ОДПІ по зарахуванню сплачених позивачем коштів за платіжними дорученнями від 30.07.2010 № 137, від 30.07.2010 № 163, від 30.07.2010 № 135, від 30.07.2010 № 134, від 04.08.2010 № 14562, від 04.08.2010 № 14561, від 04.08.2010 № 14560 та від 04.08.2010 № 145559 в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаних у платіжних дорученнях. Зобов'язано Красноармійську ОДПІ Донецької області внести зміни до особового рахунку позивача з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої пені у сумі 26124,86 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП "Селедіввугілля" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн.

Красноармійська ОДПІ Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність у податкової інспекції правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені позивачем суми поточних платежів.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII (чинного на час виникнення спірних відносин) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами" визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) були визначені заходи, які могли вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.