Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 вересня 2011 року (v5925805-11) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання нормативно-правового акта в частині незаконним, зобов'язання вчинення певних дій, -

В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Позивачем оскаржено абз. 6 п. 1 частини першої постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 4 квітня 2011 року № 341 (341-2011-п) (далі - Постанова № 341 (341-2011-п) ), а саме, встановлення виплати у 2011 році разової грошової допомоги учасникам війни, нагородженим орденами та медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, у сумі 120 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є учасником бойових дій, він отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII (3551-12) ), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення (а.с. 5), в зв'язку з чим Позивач має право на разову грошову допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, що передбачено ст. 14 зазначеного Закону (3551-12) .

Відповідно до частин першої та третьої ст. 113 Конституції України (254к/96-ВР) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, актами Президента України.

Згідно із п. п. 1 - 3 ст. 116 Конституції України (254к/96-ВР) Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Відповідно до частини першої ст. 117 Конституції України (254к/96-ВР) Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно із частиною п'ятою ст. 14 Закону № 3551-XII (3551-12) щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до абз. 2 частини першої ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" (966-14) від 15 липня 1999 року № 966-XIV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV (1058-15) ) мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом (1058-15) .

Відповідно до частин першої та третьої ст. 28 Закону № 1058-IV (1058-15) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років, а у жінки - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) .

Тобто, розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня, як однієї з державних соціальних гарантій, встановлено саме оскаржуваною Постановою.

Згідно із частиною другою ст. 95 Конституції України (254к/96-ВР) , виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 4 Бюджетного кодексу України (2456-17) , нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є: Конституція України (254к/96-ВР) ; Бюджетний кодекс України (2456-17) ; закон про Державний бюджет України; інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 Бюджетного кодексу України (2456-17) ; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України (2456-17) , та інших законів України.

Згідно із частинами першою та другою ст. 23 Бюджетного кодексу України (2456-17) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законами про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом (2456-17) .

Як вбачається з додатка № 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) від 23 грудня 2010 року № 2857-VI, ним встановлено розподіл видатків Державного бюджету України на 2011 рік (2857-17) , а відповідно до коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (v0011201-11) 2501150, до загальнодержавних видатків Міністерства соціальної політики України віднесено щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань у сумі 55000,09 тис.грн.

Згідно із частиною другою ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 вересня 2011 року (v5925805-11) - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.