Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року

у справі № 13/155

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 10 вересня 2007 року № 0001861704/0/39254, від 29 січня 2008 року № 0001861704/2/3342, від 08 квітня 2008 року № 0001861704/3/14071.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2009 року позов задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 10 вересня 2007 року № 0001861704/0/39254, від 29 січня 2008 року № 0001861704/2/3342, від 08 квітня 2008 року № 0001861704/3/14071 щодо донарахування суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 85500,00 грн. податку на додану вартість та 44790,00 грн. штрафної (фінансової) санкції скасовано в частині нарахування 75956,60 грн. основного платежу та 40018320 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2009 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва провела виїзну планову перевірку суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2004 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої був складений акт від 03 вересня 2007 року № 151/17/4/НОМЕР_1.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 85500,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП "Фаворит-2003", ТОВ "Семерем", ПП "Універсалторг", ТОВ "Оілмаш", ТОВ "Техно трейд", ПП "В.В.", ПП "Інтерстайл", ТОВ "Трістан", ТОВ "Сетор крон", ТОВ "Фірма "Лаком", ТОВ "С.К.С. Техпром", ПП "Промтрейд", ТОВ "Леокос", ТОВ "Тен", МПП "Коган", ТОВ "Еталон С.В." свідоцтва платників податку на додану вартість яких на дату виписування податкових накладних були анульовані або ж за рішенням суму, або за ініціативою податкового органу.

10 вересня 2007 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001861704/0/39254, яким на підставі підпунктів "а", "б" підпункту 4.2.2. статті 4, підпунктів 17.1.1, 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 130290,00 грн., в тому числі: 85500,00 грн. - за основним платежем, 44790,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 січня 2008 року № 0001861704/2/3342 та від 08 квітня 2008 року № 0001861704/3/14071 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 28 листопада 2008 року № 8650, виходив з того, що висновки органу державної податкової служби про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 75956,60 грн. не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно положень абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (z0208-00) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно абзацу 2 підпункту 25.2.2 підпункту 25.2 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (z0208-00) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Як встановлено судовим експертом у висновку судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 28 листопада 2008 року № 8650, наданому на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2008 року, документально і нормативно підтверджується завищення позивачем податкового кредиту на суму 9543,40 грн. у зв'язку з тим, що на дату виписування податкових накладних свідоцтва платників податку на додану вартість МПП "Коган" та ТОВ "Техно-трейх" були анульовані. Документально та нормативно не підтверджується завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 60422,84 грн. Не видається за можливе підтвердити завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 27706,00 грн., оскільки сума, зазначена у висновках акту перевірки, не відповідає даним, наведеним у акті перевірки, та даним досліджених документів (т.2 арк. справи 97-108).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначення податковим органом ОСОБА_1 податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 115974,80 грн., з яких: 75956,60 грн. - основний платіж, 40018,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції, оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дарницькому районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2009 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.