Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївКлімат" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У серпні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КиївКлімат" звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 25.07.2011 року № 0000712303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КиївКлімат" в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції проведені позивачем з контрагентами: ТОВ «Штудіан», ПП «Компанія «Прогрес - 2010», ТОВ «Домострой» підтверджуються наявними у справі господарськими договорами, податковими накладними, які видані та оформлені без порушень норм чинного законодавства; розрахунки між контрагентами підтверджуються наявними у справі платіжними дорученнями; а свідоцтва платників податку контрагентів були анульовані вже після видачі податкових накладних, нікчемність договорів нічим не доведена.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, з 23.05.11 року по 20.06.11 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «КиївКлімат»(код ЄДРПОУ 31629990) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 р. по 31.03.11 р., за результатами якої складено акт № 3654/23-322/31629990 від 11.07.11 р.

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «КиївКлімат»п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5,п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме занижено податок на додану вартість в сумі 7 637 184,00 грн., з яких за 2010 рік на суму 4 943 752,00 грн. в тому числі: за березень 2010 року у сумі 199 650,60 грн., за квітень 2010 року у сумі 256 856,76 грн., за жовтень 2010 року 1 954 594,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 1 191 103,89 грн., за грудень 2010 року у сумі 1 341 546,60 грн. та п. 188.1. ст. 188, п. 14.1. ст. 14, п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на додану вартість за 2011 рік в сумі 2 693432,00 грн., з яких за січень 2010 року у сумі 2 693 432,00 грн.

На підставі акту перевірки № 3654/23-322/31629990 від 11.07.11 р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення рішення з податку на додану вартість № 0000712303 від 25.07.2011 року у розмірі 8 873 123,00 грн., з яких 7 637 184,00 грн. за основним платежем та 1 235 939,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення рішення стало те, що позивачем в перевіряємому періоді віднесено до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним виписаних ТОВ «Штудіан», якого постановою Господарського суду м. Києва від 20.12.10 р. у справі N 46 545-6 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 05.11.2010 р.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія Прогрес-2010»перевіркою встановлено, що певними особами, які на даний час встановлюються, створено та використовується ланка вигодо-транспортуючих та вигодо-формуючих СГД - юридичних осіб до складу яких входить ТОВ «Компанія Прогрес-2010», директор та засновник (головний бухгалтер) ОСОБА_2.

Відповідно до висновку № 27 від 16.02.2011 року старшого експерту сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ підписи від імені ОСОБА_2 в представлених на дослідження документах (декларації з податку на додану вартість за вересень - грудень 2010 року) виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. ТОВ «Прогрес-2010»припинило діяльність та не звітує з січня 2011 року, свідоцтво платника ПДВ від 09.08.2010 року № 100296680, анульовано 24.01.2011 р. у зв'язку із внесенням до ЄДРПОУ запису про відсутність за місцезнаходженням.

Також із акту перевірки вбачається, що ТОВ «Домострой», взаємовідносини з яким позивачем включено до суми податкового кредиту, не задекларувало в декларації податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «КиївКлімат»з податку на додану вартість за січень 2011 року, підприємство не звітує з квітня 2011 року, свідоцтво платника ПДВ від 18.07.2002 року № 28748720, анульовано 16.03.2011 р. за власним бажанням.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про відсутність можливості поставок товарів та надання послуг позивачу його контрагентами ТОВ «Штудіан», ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»та ТОВ «Домострой», а тому господарські відносини не були спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Щодо нікчемності правочинів, вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «КиївКлімат»та його контрегантами та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивач укладав із своїми контрагентами договори поставки, що підтверджується: господарським договором поставки № 0103-20 від 04.01.10 р. укладеним між ТОВ «КиївКлімат» та ТОВ «Штудіан»; господарським договором поставки № 43 від 27.10.10 р. укладеним між ТОВ «КиївКлімат» та ТОВ «Компанія «Прогрес-2010»; господарським договором поставки № 73 від 04.01.10 р. укладеним між ТОВ «КиївКлімат»та ТОВ «Домострой».

В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем були надані контролюючому органу відповідні первинні документи, а саме:

податкові накладні та видаткові накладні: № 6-0403 від 06.03.2010 року, № 5-0503 від 05.03.2010 року, № 9-0303 від 03.03.2010 року, № 8-0203 від 02.03.2010 року, № 8-0103 від 01.03.2010 року, № 72904 від 29.04.2010 року, № 42804 від 28.04.2010 року, № 62704 від 27.04.2010 року, № 140804 від 14.04.2010 року, № 20904 від 09.04.2010 року, № 50604 від 06.04.2010 року, № 10504 від 05.04.2010 року, № 206 від 14.10.2010 року, № 317 від 28.10.2010 року, № 246 від 20.10.2010 року, № 213 від 15.10.2010 року, № 140 від 06.10.2010 року, № 6134 від 18.11.2010 року, № 6177 від 19.11.2010 року, № 6231 від 22.11.2010 року тощо.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні податкових накладних, наявних в матеріалах справи, останні заповнені у відповідності до вищезазначених норм. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 (z0233-97) всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентами та скріплені печатками. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Окрім того, розрахунки між субєктами господарювання підтверджуються рахунками фактури: № 6-0403 від 06.03.2010 року, № 5-0503 від 05.03.2010 року, № 9-0303 від 03.03.2010 року, № 8-0203 від 02.03.2010 року, № 8-0103 від 01.03.2010 року, № 4922 від 11.11.2010 року, № 5732 від 16.11.2010 року, № 5933 від 17.11.2010 року, № 6177 від 19.11.2010 року, № 6231 від 22.11.2010 року, № 6938 від 09.12.2010 року тощо.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України (2747-15) , не доведено тих фактів, що дані договори (саме між позивачем та його контрагентом) були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів купівлі продажу, поставки з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути зясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як було встановлено в суді першої інстанції, на момент вчинення відповідних господарських операцій контрагенти позивача, а саме ТОВ «Штудіан», ТОВ «Компанія Прогрес 2010»та ТОВ «Домострой»знаходилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосубєктності контрагентів.

Підставою для висновку посадових осіб відповідача щодо порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стало те, що у випадку не відображення контрагентом платника податків податкових зобовязань в декларації або її неподання, дані такої податкової декларації та додатку 5 до неї спростовуватимуть відомості, наведені у виданих ним податкових накладних, а тому такі накладні не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не може погодитися з таким висновком, адже податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення, позивачем, договори укладені відповідно до норм чинного законодавства, підтверджуються відповідними первинними документами (податковими, видатковими накладними, рахунками - фактурами), а отже підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень у контролюючого органу були відсутні.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім того, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що група невстановлених осіб використовує імя директора ТОВ «Прогрес 2010»ОСОБА_2 для здійснення фіктивного підприємництва, оскільки апелянтом не доведено, що саме господарські договори укладені ТОВ «Прогрес 2010»з позивачем, виписані останньому податкові та видаткові накладні, були укладені з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства, вироку по кримінальній справі надано не було.

Такий висновок суду відповідає правовим позиціям Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України у справах щодо застосування вказаних норм права у аналогічних правовідносинах (ухвала ВАСУ від 22.07.2010 р. у справі N К-27240/09; постанова ВСУ від 31.01.2011 року та інші).

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.