Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Краснодонського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди,

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року позов залишено без руху.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви про виправлення описки.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року вказані ухвали суду першої інстанції залишені без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року в частині перегляду ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, позивач звернулася з касаційною скаргою на них. Просила рішення судів скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

До адміністративного суду заявлені вимоги про визнання дій по стягненню коштів неправомірними та стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно з ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем заявлено вимоги немайнового (визнання дій протиправними) та майнового характеру (стягнення моральної шкоди), а тому сума судового збору повинна складати 34 грн 41 коп. + 1 000 грн 00 коп. = 1 034 грн 41 коп.

Позивач не погоджується з висновком суду, оскільки вважає, що сума судового збору сплачена в повному обсязі, що підтверджує подана квитанції про сплату судового збору в сумі 37 грн 41 коп.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів щодо віднесення вимог про стягнення моральної шкоди до майнового спору.

На думку колегії суддів, позовні вимоги про сплату моральної шкоди не є спором майнового характеру, а тому при зверненні з таким позовом судовий збір не повинен сплачуватися в розмірі, встановленому частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" - 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

З урахуванням викладеного, судами неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування їх рішень та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2013 року в частині залишення без змін ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.