2а-2120/11/1815 Про визнання недійсними рішення міської ради та Державного акта про право власності на земельну ділянку - 12.03.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29.08.2011р. по справі № 2а-2120/11/1815

за позовом ОСОБА_2

до Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_1 треті особи ОСОБА_3, Управління Держкомзему у місті Ромни Сумської області

про визнання недійсними рішення Роменської міської ради та Державного акта про право власності на земельну ділянку,

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_1 треті особи ОСОБА_3, Управління Держкомзему у місті Ромни Сумської області, в якому просить визнати причини пропущення строку для звернення до суду поважними та поновити строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, визнати недійсним рішення 28 сесії 4 скликання Роменської міської ради Сумської області «Про затвердження технічної документації та уточнення площ при обмірі земельних ділянок, переданих у власність» від 15 липня 2005 року, в частині затвердження технічної документації та установлення площ при обмірі земельних ділянок для складання державних актів на право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства - площею 164 кв. м.; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА № 674458 від 22 липня 2005 року, виданий громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 на підставі рішення 28 сесії 4 скликання Роменської міської ради Сумської області від 15 липня 2005 року для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано причини пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Визнано недійсним рішення 28 сесії 4 скликання Роменської міської ради Сумської області «Про затвердження технічної документації та уточнення площ при обмірі земельних ділянок, переданих у власність» від 15 липня 2005 року в частині затвердження технічної документації та установлення площ при обмірі земельних ділянок для складання державних актів на право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_1, по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства - площею 164 кв. м.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 6674458

від 22 липня 2005 року, виданий гр. Російської Федерації ОСОБА_1 на підставі рішення 28 сесії 4 скликання Роменської міської ради Сумської області від 15 липня 2005 року для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_1, яка вважає, що постанова суду першої інстанції порушує її права та інтереси, подала апеляційну скаргу, вважає, що при розгляді справи порушені норми мате ріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання та просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 серпня 2011 року, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

ОСОБА_3 підтримує апеляційну скаргу і просить суд апеляційної інстанції її задовольнити, оскільки у позивачки було відсутнє право на отримання у власність спірної земельної ділянки, висновок суду про порушення її законних прав та інтересів є помилковим, на час видачі державного акту позивачка не мала жодного відношення до спірної, ні до суміжних земельних ділянок.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд відмовити у її задоволенні, вважає постанову суду першої інстанції прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства, вірно встановивши всі обставини справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того,що позивачка зверталася до Роменської міської ради про передачу їй у власність спірної земельної ділянки, відповідно до вимог земельного законодавства мала право на її користування, то є особою, яка відповідно до статті 152 Земельного кодексу України має право вимагати усунення будь-яких порушених її прав на землю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням 28 сесії 4 скликання Роменської міської ради Сумської області «Про затвердження технічної документації та уточнення площ при обмірі земельних ділянок, переданих у власність» від 15 липня 2005 року затверджено технічну документацію та установлення площ при земельних ділянок для складання державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства площею 164 кв. м.

На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_1, яка є громадянкою Росії Федерації, видано Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА № 674458 від 22 липня 2005 року для ведення особистого селянського господарства площею 164 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що гр. Російської Федерації ОСОБА_1 передана на власності земельна ділянка площею 0,0164 га, розташована по АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів ОСОБА_1 приватизувала у липні 2005 року вказану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства .

15.05.2007 року Управління з контролю за використанням та охороною земель у Сумській області надіслало повістку (виклик) ОСОБА_1 про необхідність з'явитися до Роменського міського управління земельних ресурсів з приводу перевірки додержання вимог земельного законодавства.

24.11.2009 року Управлінням Держкомзему в м. Ромни повторно надіслано повідомлення ОСОБА_1 про необхідність здійснення відчуження земельної ділянки, яка була надана їй для сількогосподарського використання.

Вказані повідомлення були отримані ОСОБА_1, однак вона не заявилась до Роменського міського управління земельних ресурсів з приводу перевірки додержання вимог земельного законодавства.

Тобто, відповідачу було відомо про настання строку обов'язкового відчуження земельної ділянки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася до Виконавчий комітет Роменської міської ради та Управління Держкомзему в м. Ромни стосовно порушень вимог Земельного законодавства з боку ОСОБА_1

Виконавчий комітет Роменської міської ради та Управління Держкомзему в м. Ромни надсилали позивачці повідомлення, з яких вбачається, що гр. ОСОБА_1 отримала земельну ділянку у спадщину від .ОСОБА_6 згідно вимог чинного земельного законодавства України.

27 серпня 2009 року начальник Управління Держкомзему в м. Ромни листом № 1585/01-10 відмовив ОСОБА_2 у наданні інформації та документів щодо спірної земельної ділянки.

11.11.2009 року Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель розглянуто звернення ОСОБА_2 щодо можливих порушень земельного законодавства від 20.08.2009 року і повідомлено, що рішенням 28 сесії 4 скликання виконкому Роменської міської ради ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0164 га, вищевказане рішення прийнято всупереч ст. 81 Земельного кодексу України.Роменський міжрайонний прокурор листом від 07 липня 2010 року повідомив, що земельна ділянка, належала гр. Росії ОСОБА_1 відчужена і тому підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не встановлено.

09 липня 2010 року позивач звернулася до Роменської міської ради із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки, згідно якої просила передати у власність земельну ділянку площею 0,0164 га, розташовану по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства .

Однак, спірна земельна ділянка 28.07.2010 року була відчужена ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001, № 2768-III в редакції на момент виникнення спірних відносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі і розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (2768-14) ; надання земельних ділянок; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до вимог пункту а) ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до вимог ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно п.«а» ч.1 ст. 90 Земельного кодексу власники земельних ділянок мають право в тому числі продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам тощо.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пункт «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч. 1 ст. 145 Земельного кодексу України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Тобто, враховуючи наведені норми Земельного кодексу України (2768-14) , ОСОБА_1 не могла набути у власність вказану земельну ділянку площею 0,0164 га, оскільки не є громадянкою України.

Оскільки позивачка зверталася до Роменської міської ради про передачу їй у власність спірної земельної ділянки, відповідно до вимог земельного законодавства мала право на її користування, тому відповідно вимог Земельного кодексу України (2768-14) дійсно має право вимагати усунення будь-яких порушених її прав на землю.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є помилковими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29.08.2011р. по справі № 2а-2120/11/1815 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.