2а/0270/4543/11 Про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення правил ведення обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки, та порушення правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами - 06.03.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" до управління у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови, -

В жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра М" звернулось до суду з адміністративним позовом до управління у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області, з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови №894 від 21 червня 2011 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції в судове засідання призначене на 06 березня 2012 року з'явився представник позивача, який в свою чергу, доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі просив її задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явився.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до частини 4 статті 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно наказу № 52 від 6.06.2011 року та на підставі направлення № 1020 від 06.06.2011 року посадовими особами органу у справах захисту прав споживачів проведено позапланову перевірку суб’єкта господарювання, який розташований на території Вінницької області, Гайсинського району, с. Куна, вул. Леніна, 72, АЗС ТОВ "Ліра М", за результатом якої складено акт №1012 від 07.06.2011 року.

В ході перевірки були виявлені порушення приписів частини 2 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" та пункту 3 постанови КМУ №545 від 21.02.2011 року (545-2007-п) "Правила ведення обліку, зберігання та реалізації дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки", пунктів 7, 9, 15, 20 Постанови КМУ №1442 від 20.12.1997 року (1442-97-п) "Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами".

Недотримання позивачем вимог зазначеного законодавства, що виразилось у відсутності необхідної, доступної та своєчасної інформації про продукцію стало підставою до прийняття в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", рішення про накладення штрафу у розмірі 36849,60 грн. Дане рішення оформлене постановою № 894 від 21.06.2011 року.

Встановлено, що визначальним при прийняття такого рішення стало виявлене під час проведення перевірки порушення законодавства про мови, зокрема, паспорт за № 1388 виданий російською мовою та не відповідає ГОСТу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у відповідності із приписами частини 2 статті 71 КАС України довів правомірність прийнятого рішення.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, і даючи правову оцінку обставинам вказаної справи зважає на наступне.

Правовідносини, які складаються між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлюють права споживачів, а також визначають механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулюються Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Зокрема, інформація про продукцію повинна містити дату виготовлення та найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу - у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з положень частини 2 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" (v0005700-96) , …Надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Факт відсутності необхідної, інформації зафіксований у акті перевірки, і не спростований матеріалами справи та доводами апеляційної скарги.

Встановлено, що розрахунок санкції, яка застосована до позивача, був здійснений відповідачем з дотриманням вимог статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" на підставі інформації, наданої позивачем, про вартість одержаної для реалізації партії товару.

Таким чином, викладені обставини свідчать про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є не обґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом зроблено правильний висновок про правомірність винесення відповідачем оскаржуваної постанови, дотримання при цьому норм чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року, –без змін.