2а-3420/10/1670 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги щодо податку на додану вартість - 06.03.2014 Прийняття

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, СПД ОСОБА_2) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 01.07.2010 № 0029301702/0/1487, № 0029291702/0/1488 та першої податкової вимоги від 13.07.2010 № 1/2713/2694.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасованими податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 № 0029301702/0/1487, № 0029291702/0/1488. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 17.06.2010 № 3156/17-11/НОМЕР_1

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , в результаті чого за перевіряємий період занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 11253,75 грн.; підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, позивачем не включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ протягом 2009 року кошти, що надходили за ремонтні роботи від ТОВ "Кременчуцька Компанія "Гігант" згідно договору від 01.01.2009 на загальну суму 73548,40 грн. в тому числі ПДВ - 12258,00 грн., що потягло заниження податку на додану вартість на загальну суму 41239,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 01.07.2010 № 0029301702/0/1487 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 11253,75 грн. та № 0029291702/0/1488 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 424404,50 грн. В результаті несплати позивачем сум, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем винесено першу податкову вимогу від 13.07.2010 № 1/2713/2694.

Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем (Підрядник) та ТОВ "Кременчуцька Компанія "Гігант" (Замовник) укладено договір підряду на виконання ремонтних робіт від 01.01.2009.

Як вбачається з акту перевірки від 17.06.2010 № 3156/17-311/НОМЕР_1, Кременчуцькою ОДПІ встановлено розбіжність між даними позивача та КОДПІ щодо взаємовідносин першого з ТОВ "Кременчуцька Компанія "Гігант" з приводу нарахування та сплати до бюджету сум ПДВ, що виникла внаслідок того, що списання коштів за надані роботи з розрахункових рахунків Замовника на користь Підрядника відбувалось пізніше, ніж підписання актів прийому виконаних підрядних робіт. Таким чином, податкові зобов'язання з ПДВ позивачем виконувались не в період фактичного надходження коштів від Замовника, а під час здачі виконаних робіт та підписання відповідної документації (копії актів прийому виконаних підрядних робіт, завірені належним чином, наявні в матеріалах справи).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Пункт 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами встановлено, що на момент здійснення господарських операцій та видачі податкової накладної сторони договору підряду були зареєстровані платниками ПДВ, документи бухгалтерської та податкової звітності оформлені своєчасно, належним чином та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) з дати оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Правомірність сплати та нарахування зазначених податкових зобов'язань з боку позивача підтверджується актами приймання виконаних робіт, які встановлюють момент фактичного надання послуг з ремонтних робіт, а дати та розмір отриманих за договором від 01.01.2009 коштів - виписками по особовому рахунку позивача в ПАТ "АКБ Банк".

Отже, суди дійшли вірно висновку щодо правомірності сплати податку на додану вартість позивачем в період фактичного виконання підрядних робіт.

Щодо неподання позивачем за період з 01.01.2010 по 31.03.2010 декларацій про доходи та документів, що підтверджують валові витрати, судами зазначено наступне.

Відповідно до вимог підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Частинами 1, 2 статті 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" визначено об'єкти, що підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян. Так, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Частинами 1, 4 статті 14 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" визначено, що громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період). Нарахування авансових та остаточних сум податку провадиться податковими органами у 15-денний строк з дня одержання декларації.

Отже, враховуючи, що податковий період для обчислення і сплати остаточної суми податку з доходів фізичних осіб дорівнює року, то донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання з даного податку за результатами фінансово-господарської діяльності позивача за І квартал 2010 року є неправомірним та суперечить вимогам податкового законодавства, тому позов в цій частині задоволено правомірно.

Щодо скасування першої податкової вимоги від 13.07.2010 № 1/2713/2694, то судами зазначено.

Позивач вказує на те, що перша податкова вимога сформована відповідачем помилково в результаті несвоєчасного отримання останнім ухвали про відкриття провадження у справі за позовом СПД ОСОБА_2 до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про оскарження податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого податковим органом зроблений помилковий висновок щодо узгодженості сум податкових зобов'язань за такими податковими повідомленнями-рішеннями.

Судами встановлено, що відповідачем виявлено зазначену помилку щодо прийняття першої податкової вимоги та 29.07.2010 виключено визначену нею заборгованість з обліку КОР позивача.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування першої податкової вимоги від 13.07.2010 № 1/2713/2694 судами правомірно визнано такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .