Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови від 24 липня 2012 року № 155,

В жовтні 2012 року Відкрите акціонерне товариство "Федеральна пасажирська компанія" звернулось до суду з позовом до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови від 24 липня 2012 року № 155.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року позов Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" задоволено. Скасовано постанову № 155 від 24 липня 2012 року про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року рішення першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відкрите акціонерне товариство "Федеральна пасажирська компанія" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення суду щодо застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 07 липня 2012 року о 07 год. 40 хв. під час здійснення прикордонного контролю потягу № 234, сполученням "Одеса-Москва", у вагоні № 05 прикордонним нарядом відділу прикордонної служби "Зернове" було виявлено громадянку України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка слідувала з України в Російську Федерацію у супроводі своєї матері ОСОБА_3 У ОСОБА_2 під час проходження паспортного контролю були відсутні документи на право перетину державного кордону та виїзду до держави прямування. За результатами прикордонного контролю був складений протокол № 530039 від 07 липня 2012 року про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень.

На підставі протоколу № 530039 від 07 липня 2012 року про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних перевезень, 24 липня 2012 року виконуючий обов'язки першого заступника начальника Сумського прикордонного загону начальником штабу підполковником Білявець С.Я. винесена постанова № 155 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.

Позивач не погоджуючись з винесеною постановою відповідача звернувся до суду.

Згідно з преамбулою Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" (2920-14) цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Положеннями статті 1 цього Закону визначено, що підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення, а ст. 2 вказаного Закону передбачено, що справи про правопорушення, передбачені ст. 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" (2920-14) суб'єктом правопорушення в кожному випадку є перевізник.

Судами встановлено, що факт здійснення ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" міжнародних пасажирських перевезень сторонами у справі не спростовується, відтак до позивача можливе застосування поняття "перевізник", що визначено Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" (2920-14) .

Прикордонний контроль поїздів міжнародного сполучення здійснюється, зокрема, у вагонах потягу під час його стоянки (зупинки) у пункті пропуску через державний кордон за розкладом руху. Сторонами у справі не спростовується інформація, зазначена в протоколі про правопорушення, пов'язана зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень.

За загальними правилами укладення договору перевезення пасажира посвідчується проїзним документом (квитком), здача пасажиром багажу - багажної квитанцією. Відповідно до договору перевезення пасажира перевізник зобов'язаний перевезти пасажира до пункту призначення з наданням йому місця в поїзді, а в разі здачі пасажиром багажу - доставити багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання багажу особі. При цьому на перевізника, що уклав договір перевезення, згідно з яким частина маршруту прямування проходить по території іноземної держави, покладаються не лише зобов'язання по виконанню умов цивільно-правового договору, а й обов'язки, пов'язані із вступом у правовідносини з прикордонними, митними, тощо органами іноземної держави.

Статтею 11 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС) зі змінами та доповненнями на 30 травня 1999 року, визначено, що до потягу не допускаються, та під час поїздки можуть бути видалені з потягу особи, які не дотримуються діючих для пасажирів внутрішніх законів та правил.

Укладаючи договір перевезення, перевізник повинен знати предмет договору та перевірити наявність у пасажира документів, відсутність яких позбавить його (перевізника) можливості виконати прийняті на себе зобов'язання згідно з договором перевезення. Для контролюючих органів факт видачі перевізником проїзного документу свідчить про домовленість учасників договору перевезення про істотні умови цього договору.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що права та обов'язки залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту визначені в статті 22 Закону України "Про залізничний транспорт". Крім обов'язків, передбачених статтею 22 Закону України "Про залізничний транспорт", перевізник, відповідно статті 22-1 цього Закону при перевезенні пасажира у міжнародному сполученні зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.

За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному сполученні наявність у нього документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену Законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, про те, що саме на перевізника покладається обов'язок по перевірці наявності у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, а також те, що позивачем не був виконаний до початку перевезення обов'язок перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, що призвело до спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови від 24 липня 2012 року № 155 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.