Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 р.

у справі № 2а-5002/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГМЕТСЕРВІС ЛТД"

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання протиправними дій, зобов'язання прийняти та вважати поданою податкову звітність,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУГМЕТСЕРВІС ЛТД" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання прийняти та вважати поданою податкову звітність.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо неприйняття у позивача податкової декларації з податку на додану вартість та додатків №№ 1, 5, 6 - звітний період лютий 2011 р., податкової декларації з податку на додану вартість та додатків №№ 1, 5, 6 - звітний період березень 2011 р., декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 р.; зобов'язано відповідача прийняти та вважати поданою податкову звітність позивача і занести вказані деклараціях показники (дані) до електронної бази даних податкової звітності, у тому числі до картки особового рахунку позивача, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивач є платником податку на додану вартість з 26.04.2007 р., про що йому видане свідоцтво від 26.04.2007 р. № 100037678.

21.04.2011 р. позивач направив на адресу контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 р. з додатками № № 1, 5, 6 та за березень 2011 р. з додатками № № 1, 5, 6, що підтверджується листом кур'єрської доставки № 6880-51994 та 04.05.2011 р. направив декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача.

Листом від 05.05.2011 р. податковий орган повідомив позивача про те, що декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 р. не визнана як податкова звітність у зв'язку з тим, що у декларації не вказане найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність.

Листом від 12.05.2011 р. податковий орган повідомив позивача про те, що податкові декларації з ПДВ за лютий, березень 2011 р. не визнанні, як податкова звітність з підстав відсутності в додатку 6 ("Довідка подається платниками, які заповнюють рядки") підписів посадових осіб та печатки підприємства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем в порушення ч.2 ст. 71 КАС України, не доведено правомірності дій щодо неприйняття податкової звітності позивача.

Відповідно до п.48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

В силу вимог п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.49.8, 49.9 ст.49 названого Кодексу прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні декларації, примірники яких залишилися у позивача, мають відповідні помітки, що саме ці декларації були подані до податкового органу, містять назву податкового органу, до якого вони були подані, мокру печатку підприємства та підписи посадових осіб, що свідчить про те, що вони являються оригіналами.

При цьому, попередніми судовими інстанціями зазначено, що податковим органом під час судового розгляду, не було надано належних доказів на підтвердження того, що позивачем подано ксерокопії спірних декларацій та додатків до них, та встановлено, що наявні у податкового органу ксерокопії відмінні від оригіналів декларацій, наявних у позивача.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання в якості податкової звітності податкових декларацій з податку на додану вартість та податку на прибуток позивача та зобов'язання прийняти таку звітність.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 р. у справі № 2а-5002/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.