2а-6926/12/2070 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість - 11.09.2013 Прийняття

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2012 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року скасована та прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000991530 від 30.05.2012 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

ТОВ "БКФ "В.І.А.", пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво.

ТОВ "Будівельна комерційна фірма "В.І.А." взято на облік платників податків ДПІ у Московському районі міста Харкова, відповідно до довідки наданої до матеріалів справи.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість. За результатами проведеної перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 18.05.2012 року за № 839/15-315/31234850.

У відповідності до висновку акту перевірки ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість по декларації за березень 2012 року на суму 52 925,00 гривень.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" та включив до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно отриманих від контрагента податкових накладних.

Податковий орган посилався на відсутність у контрагента свідоцтва платника податку на додану вартість згідно інформації, виставленою на офіційному сайті ДПА України.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000991530 від 30.05.2012 року на загальну суму 79 387,50 гривень з урахуванням штрафної (фінансової) санкції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з відсутності у контрагента позивача свідоцтва платника податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

Суд апеляційної інстанції встановив, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд-Монтажінвест" 06.10.2011 року було укладено договір будівельного підряду № 06/10-11С, відповідно до якого Підрядник - TOB "Промбуд-Монтажінвест" зобов'язується виконати роботи по ремонту покриття доріжок та майданчиків на будівлі, розташованій за адресою: м. Харків, вул. Лермонтівська, 7, а Замовник - TOB "БКФ "В.І.А." зобов'язується надати фронт робіт, прийняти та сплатити за виконані роботи.

Товариством з обмеженою відповідальністю TOB "Промбуд-Монтажінвест" було виписано податкову накладну від 14.12.2011 року за № 67, яку і було включено до складу податкового кредиту березня 2012 року.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд-Монтажінвест" 07.11.2011 року було укладено договір будівельного підряду № 07/11-11С, відповідно до якого Підрядник - TOB "Промбуд-Монтажінвест" зобов'язується виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт на об'єкті: "Центр оптової торгівлі "Метро Кеш енд Керри", розташованого за адресою. м. Житомір, провул. Ватутіна та вул. Східної, а Замовник - TOB "БКФ "В.І.А." зобов'язується надати фронт робіт, прийняти та сплатити за виконані роботи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд-Монтажінвест" було виписано податкову накладну від 29.11.2011 року за № 195, яку і було включено до складу податкового кредиту березня 2012 року.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд-Монтажінвест" 12.07.2011 року було укладено договір будівельного підряду № 12/07-11С, відповідно до якого Підрядник - TOB "Промбуд-Монтажінвест" зобов'язується виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт на об'єкті: "ТРЦ "Караван", блок № 1, Океанаріум, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці. 7, а Замовник - TOB "БКФ "В I.A." зобов'язується надати фронт робіт, прийняти та сплатити за виконані роботи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбуд-Монтажінвест" було виписано податкову накладну від 30.12.2011 року за № 277, яку і було включено до складу податкового кредиту березня 2012 року.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (283/97-ВР) , із змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у том числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшої використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковувані операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документам визначена п. 1.2, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704 (z0168-95) (далі - Положення).

Відповідно до п. 1.2. Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 2.1 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою в бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України (2755-17) .

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що усі первинні документи надані позивачем відповідають вимогам діючого законодавства та підтверджують правомірність укладених правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 рок було визнано протиправним та скасовано Рішення № 83/15-02-036 від 14.10.2011 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд-Монтажінвест" та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд-Монтажінвест", як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на до дату вартість. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року залишено без змін. Постанова набрала законної сили.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.