Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Кошіля В.В., Моторного О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову окружного адміністративного суду містка Києва від 12.04.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року

у справі № 2а-3343/12/2670

за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач, ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України")

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби (далі - відповідач, Полтавська МДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" звернулось у березні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Полтавської МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2011 року № 0003801501.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме п. 49.18 ст. 49, п. 57.1 ст. 57, ст. 126, ст. 260 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

Податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні платника плати за користування надрами ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", за результатами якої складено акт № 183/15/30019775 від 22.11.2011 року

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем п. 57.1. ст. 57 ПК України, в результаті чого на підставі пункту 126.1. ст. 126 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10% відповідно до загального строку затримки суми рентної плати за газовий конденсат за липень 2011 року, граничний термін сплати якої припадав на 30.08.2011 року, а сплачено було 31.08.2011 року.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011 року № 0003801501, яким позивачу застосовано штраф у розмірі 10% від сум грошових зобов'язань у розмірі 562 770,96 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету ж податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 260.6 ст. 260 ПК України, у податковому (звітному) періоді платник сплачує до 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця авансові внески відповідно за першу, другу і третю декади в розмірі однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній податковий (звітний) період.

Згідно п.п. 261.1 ст. 261 ПК України, платник несе відповідальність за правильність обчислення рентної плати, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно з нормами цього Кодексу та інших законів України.

Положеннями п. 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові зобов'язання по рентній платі за нафту, природний газ та газовий конденсат за спірний період, що визначались позивачем у податкових розрахунках, були погашені несвоєчасно, а тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірне застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу за нормами ст. 126 ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що рентна плата за природний газ і газовий конденсат позивачем була сплачена з порушенням строків, визначених чинним законодавством, а тому відповідачем було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 08.12.2011 року № 0003801501, а тому підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду містка Києва від 12.04.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року у справі № 2а-3343/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.