Справа: № 2а/2570/5339/2011 

Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.С.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Бєлової Л.В. та Ганечко О.М., за участю секретаря Галай Т.О., представника відповідача Чуба І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аверс-плюс»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Аверс-плюс»до Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.10.2011 №0002671530, від 06.10.2011 №0002711530, -

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки податкові повідомлення-рішення від 06.10.2011 № 0002671530, від 06.10.2011 № 0002711530 винесені Ніжинською ОДПІ правомірно, а тому підстави для визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними та їх скасування відсутні.

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2011 року контролюючим органом було проведено камеральну перевірку за звітний податковий період II квартал 2011 року платника податку на прибуток ПП «АВЕРС ПЛЮС», про що складено акт № 1169/15-30941812.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 розділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України (2755-17) при складанні декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, а саме: занижено грошове зобовязання з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року на 20336,00 грн. шляхом завищення відємного значення обєкта оподаткування по р. 06.6 у звітній декларації з податку на прибуток підприємства.

За наслідком складення вищезазначеного акту відповідачем були прийняті податкове податкові повідомлення-рішення від 06.10.2011 № 0002671530, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств у розмірі 20336 грн., та від 06.10.2011 № 0002711530, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11901 грн.

Відповідно до положень ст.36 Податкового кодексу України, податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, що виникає у платника за кожним податком та збором, і є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обовязків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п.37.1. та п.37.2. ст.37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обовязку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обовязок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи повязує сплату ним податку.

Пунктом 1 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (2755-17) , визначено, що розділ ІІІ ПК України (2755-17) застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 3 (абз.1) підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (2755-17) дають підстави вважати, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно відємне значення обєкту оподаткування отримане субєктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування відємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Підтвердженням вказаного також слугує абзац 2 пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (2755-17) , яким визначено, що розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь яких інших звітних періодів.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 №1-рп/99 (v001p710-99) Конституційний Суд України дійшов до висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з наведеного суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки у звязку із набранням 01.04.2011 року чинності розділу ІІІ ПК України (2755-17) , та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року відємного значення обєкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, відємне значення обєкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу відємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Якщо б законодавець вважав, що збитки минулих періодів можуть включатися до декларацій з дати набрання чинності норм Податкового кодексу (2755-17) щодо податку на прибуток, то вказане було б зазначено в Перехідних положеннях.

Отже, виходячи суто з норм Податкового кодексу в позивача були відсутні правові підстави керуватись Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) з 01.04.2011р., оскільки питання оподаткування, декларування податку на прибуток з ІІ кв. 2011 року регулюються лише Податковим Кодексом (2755-17) і з врахуванням Перехідних положень.

З врахуванням вищенаведеного, у позивача відсутні визначені законом підстави, для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування 2010 року.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 06.10.2011 № 0002671530, від 06.10.2011 № 0002711530 винесені податковим органом правомірно, а тому підстави для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються, оскільки вони вже були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дано належну правову оцінку.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аверс-плюс»залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.