Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Кіровоградській області, Кіровоградської обласної державної адміністрації, закритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Європа" про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів. Посилався на те, що за спасіння від пожежі людини та за попередження більшої пожежі, ніж та, яку він загасив, він заслуговує на одержання державної нагороди у вигляді медалі "За відвагу", проте у наданні вказаної нагороди йому було відмовлено. Просив визнати незаконною відмову Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Кіровоградській області щодо представлення його до державної нагороди та зобов'язати Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Кіровоградській області направити таке представлення згідно з діючим законодавством.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 березня 2007 року Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Кіровоградській області надіслало позивачу відповідь на його звернення від 13 лютого 2007 року з приводу представлення його до державної нагороди. У вказаній відповіді позивачу було відмовлено у представленні його до державної нагороди. 12 квітня 2007 року позивачу було надіслано повторну відповідь аналогічного змісту на його звернення від 6 квітня 2007 року.

28 серпня 2009 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з даним адміністративним позовом. Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 грудня 2009 року дана адміністративна справа була передана на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволені позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачем пропущений встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду.

Відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) було встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, визначені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України. Пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (частина перша). Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (частина друга).

Оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав після отримання ним листа Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Кіровоградській області від 12 березня 2007 року, то суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, звернувшись до суду лише в серпні 2009 року.

При цьому, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що посилання позивача на те, що про можливість звернення до суду із позовом він дізнався лише після консультації адвоката в серпні 2009 року, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду із позовом.

Доводи касаційної скарги не ґрунтуються на законі та матеріалах справи, і не спростовують висновків судів, викладених у судових рішеннях.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2011 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.