Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми щорічної разової допомоги до 5 травня за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо виплати їй, як учаснику війни не в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня (далі також грошова допомога) за 2011 рік, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити їй недоплачену грошову допомогу за 2011 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 послалась на те, що відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII (3551-12) ) їй як учаснику війни щорічно до 5 травня має виплачуватись грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Позивач зазначила, що в порушення цієї норми закону та всупереч Конституції України (254к/96-ВР) , відповідачем було здійснено виплату грошової допомоги у 2011 році в менших розмірах.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є учасником війни та в 2011 році отримала грошову допомогу в розмірі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) від 04 квітня 2011 року № 341 (341-2011-п) .

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві, застосуванню підлягає ч. 5 ст. 14 Закону № 3551-XII, а не постанова Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341 (341-2011-п) , на підставі якої була нарахована та виплачена грошова допомога позивачеві, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав ОСОБА_4

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України). Законом України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (367-14) статтю 14 Закону № 3551-ХІІ було доповнено частиною п'ятою, за нормою якої учасникам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 3 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину п'яту статті 14 Закону № 3551-ХІІ викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 3 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З моменту відновлення дії частини п'ятої статті 14 Закону № 3551-ХІІ в редакції, яка встановлювала розмір одноразової грошової допомоги учасникам війни на рівні трьох мінімальних пенсій за віком відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) , до 2012 року Верховна Рада України жодних змін до цієї статті не вносила, будь-яких інших законодавчих актів щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня не приймала.

Проте, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) від 04 квітня 2011 року № 341 (341-2011-п) , якою керувався відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві разової грошової допомоги до 5 травня у 2011 році, її розмір склав 120 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при вирішенні цього спору застосуванню підлягає саме Закон № 3551-ХІІ (3551-12) , а не постанова Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) від 04 квітня 2011 року № 341 (341-2011-п) .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостова Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало