Справа: № 2а-2538/11/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заводського районного центру зайнятості (м. Миколаїв) на постанову Окружного адміністративного суду від 24.03.2011 року у справі за позовом Заводського районного центру зайнятості (м. Миколаїв) до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"про стягнення заборгованості, -

Заводський районний центр зайнятості (м. Миколаїв) (надалі –"Позивач") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"(надалі –"Відповідач", "ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк") про стягнення з відповідача на користь Заводського районного центру зайнятості заборгованості в сумі 1 635,17 грн.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 24.03.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В суді першої інстанції було встановлено, що Наказом № 48-ОС від 01 квітня 2009 року ОСОБА_2 звільнено з Миколаївської Філії ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

07 квітня 2009 року в Заводському районному центрі зайнятості було зареєстровано ОСОБА_2, як шукаючу роботу, а на підставі заяви останньої від 14 квітня 2009 року Заводським районним центром зайнятості було надано їй статус безробітної.

23 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Заводського районного центру зайнятості м. Миколаєва із заявою, в якій просила направити її на курси "Основи адміністрування 1-С: Підприємство".

На підставі вищевказаної заяви, 23 листопада 2009 року між Заводським районним центром зайнятості в місті Миколаїв та ОСОБА_2 було укладено Договір № 262-09, предметом якого є направлення ОСОБА_2 на підвищення кваліфікації в Чорноморський державний університет імені Петра Могили за професією, спеціальністю, навчальною програмою "Основи адміністрування програми бухгалтерського обліку 1С: Підприємство", строком на 2,63 міс (448 год.) з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

Відповідно до підпункту 2.2.1 Договору № 262-09, Заводський районний центр зайнятості м. Миколаїв зобов’язувався забезпечити професійне навчання ОСОБА_2 в навчальному закладі, відповідно до обраної професії.

Наказом Чорноморського державного університету імені Петра Могили від 24 листопада 2009 року № 140/ПК ОСОБА_2 зараховано на курси підвищення кваліфікації до ЧДУ ім. Петра Могили.

Відповідно до наказу Чорноморського державного університету імені Петра Могили від 11 лютого 2010 року № 162/ПК видано свідоцтво про проходження навчання.

Відповідно до корінця направлення на працевлаштування № 14021009200015001 від 20.09.2010 року, ОСОБА_2 з 24.09.2010 року було працевлаштовано на посаду бухгалтера в акціонерне товариство відкритого типу "Фірма "Аура".

Згідно довідки Миколаївського обласного центру зайнятості № 11-2949/0/18-10 від 02 грудня 2010 року сума витрат, пов’язаних з навчанням ОСОБА_2, складає 1 635,17 грн.

У зв’язку з невідшкодуванням відповідачем суми коштів в розмірі 1 635,17 грн., витрачених на професійне навчання ОСОБА_2, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Пунктом 6 частини 1 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено обов’язок Державної служби зайнятості організовувати при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляти їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяти підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання. Відповідно до ст. 2, 19, 24 Закону України "Про зайнятість населення" професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організуються державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості), згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних закладах державної служби зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Частиною 4 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

Статтею 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" обов’язок підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та профорієнтації покладено на Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, функції виконавчої дирекції якого статтею 12 цього Закону покладено на органи державної служби зайнятості.

Таким чином, Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) передбачено, що професійна підготовка або перепідготовка відносяться до соціальних послуг, які надаються Фондом за рахунок його коштів.

В суді першої інстанції було встановлено, що публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк"є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", що сторонами не заперечувалось.

ОСОБА_2 з 16 грудня 1996 року по 01 жовтня 2002 року працювала у Миколаївській Філії відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"секретарем-референтом, а з 03 жовтня 2002 року по 01 квітня 2009 року на посаді касира-контролера відділу віддалених робочих місць у Миколаївській Філії відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк".

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, працюючи у відповідній установі здобула кваліфікацію бухгалтера, закінчивши Миколаївський політехнічний технікум за спеціальністю "Бухгалтерський облік"та отримала 23 липня 2001 року диплом молодшого спеціаліста МК № 14610447, а 15 квітня 2008 року здобула кваліфікацію економіста, фінансового менеджера, закінчивши Міжрегіональну Академію управління персоналом за спеціальністю "Фінанси", де отримавла диплом спеціаліста.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 за рік до свого звільнення, працюючи у Миколаївській Філії відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" здобула кваліфікацію економіста, фінансового менеджера, закінчивши Міжрегіональну Академію управління персоналом за спеціальністю "Фінанси"та отримавши диплом спеціаліста.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивача на частину 4 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", оскільки під час своєї трудової діяльності ОСОБА_2, працюючи у відповідача здобула освіту, в тому числі, і повну вищу освіту, що свідчить про відсутність підстав для виникнення у відповідача обов’язку щодо відшкодування коштів, витрачених позивачем.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Заводського районного центру зайнятості (м. Миколаїв) –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду від 24.03.2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.