Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Гуляка В.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Дрогобицького міжрайонного прокурора та ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора до Дрогобицької міської ради, з участю третьої особи: ОСОБА_1, про визнання незаконним рішення, -

У серпні 2011 року прокурор звернувся до суду з позовом, як позивач, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Дрогобицької районної ради № 148 від 30.03.2011 року "Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки". Вимоги обгрунтовані відхиленням відповідачем його протесту щодо скасування оспорюваного рішення та його незаконністю, оскільки таке прийняте в період дії ухвали Дрогобицького міськрайонного суду, якою заборонено вчиняти будь-які дії щодо укладення договорів оренди та передачі в оренду земельної ділянки площею 40 м2 по АДРЕСА_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у позові відмовлено.

Постанову суду оскаржили прокурор та третя особа у справі, просять її скасувати, задовольнивши позов.

Вимоги прокурора обґрунтовані посиланням на положення ч.ч. 2, 9 ст. 123, ч. 3 ст. 124 ЗК України, у зв’язку з чим вважає, що прийняття оспорюваного рішення є порушенням ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.02.2011 року у справі № 2-а-124/1, так як затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є однією з дій, спрямованих на укладення договору оренди. Крім того, беручи до уваги лист першого заступника міського голови міста Дрогобича О. Коростельова, вважає, що земельна ділянка, на якій проведена самовільна прибудова до квартир ОСОБА_3 та ОСОБА_4, належить до прибудинкової території, закріпленої за багатоквартирним житловим будинком АДРЕСА_1. Ураховуючи наведене стверджує про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 42 ЗК України та наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства.

Крім вищенаведеного, у своїй скарзі третя особа у справі посилається на наявність рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.09.2010 року у справі № 2-3003/10, оскарженим в апеляційному порядку, яким за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано право власності у рівних частках по Ѕ ідеальній частці на самочинно збудоване нерухоме майно – нежитлове приміщення магазину загальною площею 58,3 м2 по АДРЕСА_1. Зазначає про оскарження нею у судовому порядку рішення Дрогобицької міської ради від 20.05.2010 року, яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 40 м2 АДРЕСА_1 для обслуговування магазину та рішення від 26.10.2010 року "Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки". В обґрунтування порушення ст. 42 ЗК України, крім того, посилається на Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 (v004p710-04) у справі № 1-2/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків). Також вважає, що прийняттям оспорюваного рішення відповідачем порушено вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

У письмовому запереченні, не погодившись із доводами апеляційної скарги прокурора, відповідач просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та третю особу у справі та її представника, з’ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарг, враховуючи наступне.

Як видно з матеріалів справи, 20.05.2010 року відповідачем було прийнято рішення № 1180 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", відповідно до якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 40 м2 по АДРЕСА_1 для обслуговування магазину; визначено чинність цього рішення строком в один рік з дня його прийняття.

У подальшому - 26 жовтня 2011 року відповідачем прийнято рішення № 1373 "Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду", яким затверджено матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 площею 40 м2 по АДРЕСА_1 для обслуговування магазину та надано в користування на умовах оренди під існуючими об'єктами нерухомості земельні ділянки терміном на три роки. При цьому у п. 5 цього рішення зроблено застереження, згідно з яким у випадку неукладення фізичними особами угоди про оренду землі протягом трьох місяців з дня прийняття рішення відповідні пункти даного рішення втрачають чинність.

Ураховуючи, що станом на 26.01.2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не уклали договору оренди земельної ділянки згідно з рішенням відповідача № 1373 від 26 жовтня 2011 року, судом першої інстанції правильно встановлено, що на час прийняття оспорюваного рішення відповідні пункти рішення № 1373 від 26 жовтня 2011 року втратили чинність, що не позбавляло відповідача права на розгляд відповідно до пункту 5 його рішення від 26 жовтня 2011 року № 1373 заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з матеріалами технічної документації по виготовленню проекту землеустрою по відведенню земельних ділянок, враховуючи рекомендації постійної комісії Дрогобицької міської ради з питань регулювання земельних відносин (протокол № 7 від 21.03.2011 року) та в порядку ст.ст. 12, 86 ЗК України та відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняти рішення № 148 від 30.03.2011 року про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 площею 40 м2 по АДРЕСА_1 для обслуговування магазину.

Таким чином, твердження третьої особи у справі про неправомірність повторного затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 40 м2 по АДРЕСА_1, оскільки таке порушує вимого ч. 2 ст. 19 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) є помилковим, оскільки на час прийняття відповідачем оспорюваного рішення положення рішення відповідача № 1373 від 26 жовтня 2011 року щодо права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на укладення договору оренди земельні ділянки втратили чинність, у зв’язку з чим не існувало одночасного подвійного врегулювання одних і тих самих правовідносин рішеннями відповідача.

Частиною 2 ст. 42 ЗК України установлено, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Ураховуючи, що об'єднання власників квартир у будинку АДРЕСА_1 не створено, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що прибудинкова територія не належить таким власникам квартир, тому згоди співвласників на добудову до існуючого житлового будинку шляхом оформлення права користування на земельну ділянку не потрібно. У зв’язку з цим є правильним висновок суду першої інстанції про те, що добудова до існуючого житлового будинку може здійснюватись шляхом оформлення права користування на земельну ділянку в контурах добудови відповідно до погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке в межах компетенції відповідач вправі приймати.

Щодо ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.02.2011 року, якою у порядку забезпечення позову заборонено вчиняти будь-які дії щодо укладення договорів оренди та передачі в оренду земельної ділянки площею 40 м2 по АДРЕСА_1 до вирішення адміністративної справи по суті, то судом першої інстанції правильно враховано, що затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не стосується будь-якої із наведених в ухвалі суду заборон, оскільки не пов’язане з вирішенням питання передачі спірної ділянки в оренду.

Решта доводів скарг апелянтів не стосуються предмета спору, тому до уваги не беруться.

Правильність і повнота встановлених судом першої інстанції обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального права при додержанні процесуальних правових норм є підставою для залишення постанови суду без змін.

За таких обставин скарги не задовольняються.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205 ч. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційні скарги Дрогобицького міжрайонного прокурора та ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року у справі № 2а-8989/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 24.02.2012 року.