2а/0470/4323/12 Про визнання протиправним та скасування розпорядження районної державної адміністрації про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ - 05.09.2013 Прийняття

Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просили визнати противоправним та скасувати розпорядження Петриківської районної державної адміністрації від 20.09.2011 р. № 535-р-11 "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року позов задоволений. Визнно противоправним та скасовано розпорядження Петриківської районної державної адміністрації від 20.09.11 року №535-р-11 "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець".

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року апеляційну скаргу Сільськогосподарського риболовецького Закритого акціонерного товариства "Дніпровець" залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року - без змін.

У касаційній скарзі СР ЗАТ "Дніпровець", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Після призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, про що учасники судового процесу були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, до Вищого адміністративного суду України надійшли клопотання позивачів та їх представника про відкладення розгляду скарги. У зв'язку з тим, що обставини, на які заявники посилалися в обґрунтування своїх клопотань, не є поважними, дані клопотання відхилені судовою колегією з урахуванням достатності наявних в матеріалах справи документів для розгляду касаційної скарги по суті.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.09.11 року відповідач своїм Розпорядженням "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець" вирішив дозволити СР ЗАТ "Дніпровець" проведення інвентаризації земельних ділянок, які внесені в його статутний фонд, що розташовані за межами населеного пункту на території Петриківського району Дніпропетровської області. Зобов'язав СР ЗАТ "Дніпровець" замовити в ліцензійній землеврядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, після погодження відповідних дозвільних служб, надати на затвердження до районної державної адміністрації. Координацію роботи з виконання даного розпорядження покладено на відділ Держкомзему у Петриківському районі Дніпропетровської області, контроль - на заступника голови райдержадміністрації.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що земельні ділянки, стосовно яких відповідачем прийнято спірне розпорядження, відносяться до земель, переданих у приватну власність. Та, посилаючись на приписи пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , за змістом яких відповідні органи виконавчої влади наділені повноваженнями щодо розпорядження землями, які не передані у приватну власність, дійшов висновку, що відповідач при винесенні спірного розпорядження діяв поза межами повноважень, визначених чинним законодавством.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність зазначених висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивачі, звернувшись до суду з позовом 10.04.2012 року, пропустили шестимісячний строк звернення до суду, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не подавали. Проте суд першої інстанції всупереч вимогам частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, не з'ясував ставлення відповідача до факту пропущення позивачами строку звернення до суду, не вирішив питання про його поновлення й ухвалення у цій частині судового рішення в залежності від вирішення питання про поновлення строку звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами стверджують про те, що колишній голова КСРП "Придніпровець", отримавши в інституті землеустрою державні акти на право приватної власності громадян на землю, в порушення вимог Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" від 08.08.1995 року (720/95) , зловживаючи своїм службовим становищем, не видав власникам їх вказані вище державні акти, а передав оригінали державних актів в статутний фонд СР ЗАТ "Дніпровець". По даному факту прокуратурою Дніпропетровської області була порушена кримінальна справа відносно голови КСРП "Придніпровець", яка, однак, була закрита прокуратурою у зв'язку з його смертю.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про землеустрій", інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця і розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охоронною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій не встановили, які саме земельні ділянки підлягали інвентаризації згідно спірного розпорядження Петриківської районної державної адміністрації від 29.09.11 року №535-р-11; чи охоплюються дією спірного розпорядження земельні ділянки позивачів; яким чином дане розпорядження порушує їх права.

Разом з тим, судами не надано оцінки як доказу у справі постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 року у справі №2а/0470/4316/12, якою зобов'язано Петриківську РДА вирішити питання щодо затвердження технічної документації на підставі розпорядження №535-р-11 від 20.09.2011 року (а.с.126). У вказаному рішенні суду встановлені факти наявності у СР ЗАТ "Дніпровець" права власності на майно, передане йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу. Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Натомість, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, вирішуючи справу, зазначив про відсутність доказів переходу права власності на земельні ділянки до ЗАТ "Дніпровець", хоча це не є предметом позову, та зробив висновок, що земельні ділянки, стосовно яких відповідачем прийнято спірне Розпорядження та які на підставі Державних актів на право приватної власності на землю передані у 1999р. у приватну власність позивачів, відносяться до земель, переданих у приватну власність (а.с.147).

В той же час, суд першої інстанції в обґрунтування позиції про наявність підстав для задоволення позову не дослідив установчі документи СР ЗАТ "Дніпровець" та питання порушення прав позивачів саме у сфері публічно-правових відносин. Суд обмежився лише висновком про те, що відповідач не довів правомірність своїх дій, а обставини, наведені в його запереченнях проти позову, спростовані встановленими судом фактами. Разом з тим, будь-яких доказів щодо визнання недійсними установчих документів судам не було надано.

На а.с.91 міститься заява представника позивачів ОСОБА_6 від 25.06.2012 року про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації від 20.09.2011 р. № 535-р-11 "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець". Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а постанову суду першої інстанції без змін, не звернув уваги на зміну позовних вимог та на правильні реквізити розпорядження, що оскаржується.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність доказів набрання чинності рішенням у справі № 2а/0470/4316/12, та що у ньому відсутні жодні звільнені від доказування обставини.

З матеріалів справи не вбачається, що у позивачів є оригінали актів на землю. Суд першої інстанції зазначив, що ці акти находяться у позивача, згідно із розпискою на а.с.113. Однак, у згаданій розписці не зазначено навіть повної назви документів, їх серію, номер, зміст, тощо.

Отже, судами при розгляді даної справи не було визначено, які саме права позивачів у сфері публічно-правових відносин порушені оскаржуваним розпорядженням відповідача про дозвіл на інвентаризацію земель, яке само по собі не встановлює, не змінює, не припиняє будь-яких правовідносин; не досліджено оригінали актів позивачів про право власності на земельні ділянки; не досліджені установчі документи СР ЗАТ "Дніпровець" та не надано оцінки факту їх чинності (нечинності); не досліджено, чи набрало чинності рішення у справі № 2а/0470/4316/12, які ним встановлені обставини, що мають відношення до справи, що розглядається, та не потребують доведення; не досліджено, чи своєчасно позивачі звернулися до адміністративного суду в розумінні статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд апеляційної інстанції взагалі не звернув уваги на те, що позивачі уточнили позовні вимоги, а саме - реквізити оскаржуваного розпорядження.

Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки зазначені порушення норм процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанції унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то згідно з положеннями частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу Сільськогосподарського риболовецького Закритого акціонерного товариства "Дніпровець" - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа Сільськогосподарське риболовецьке Закрите акціонерне товариство "Дніпровець", про скасування рішення - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.