Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі за участю представника Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина"Зайця В.С. (суддя-доповідач), Мироненка О.В., Мороза В.Ф., Петриченко Ю.П., Вусик О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжнародної благодійної організації "Екологія-право-людина" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за позовом Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" до Державного агентства екологічних інвестицій України про визнання протиправною бездіяльності, -

В жовтні 2009 року Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" (далі - МБО "Екологія-Право-Людина") пред'явила позов до Державного агентства екологічних інвестицій України (далі - Держекоінвестагенство) про (з урахуванням уточнення позовних вимог від 03 березня 2010 року) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповідомлення громадськості про результати публічного обговорення проектів нормативно-правових актів та оприлюднення результатів громадського обговорення та зобов'язання налагодити процедуру обговорення проектів нормативно-правових актів із громадськістю, а саме розробити відповідні внутрішні роз'яснення щодо необхідності оприлюднення коментарів громадськості, результатів громадського обговорення проектів нормативно-правових актів, повідомлення письмово громадськості про врахування чи відхилення поданих коментарів (зауважень, пропозицій).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду України від 21 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі МБО "Екологія-Право-Людина", посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає із огляду на наступне.

Встановлено, що МБО "Екологія-Право-Людина" зареєстровано Міністерством юстиції України 24 березня 1999 року. Метою створення відповідно до статуту благодійної організації є здійснення благодійної діяльності, яка полягає у наданні допомоги фізичним і юридичним особам у захисті їхніх екологічних прав, захисті довкілля в інтересах суспільства, сприянні розвитку природоохоронної справи тощо.

Позивач направив до відповідача проекти нормативно-правових актів. На запит № 228 від 12 червня 2008 року відповідач дав відповідь від 21 липня 2008 року про те, що результати консультацій із громадськістю опубліковуються на його веб-сторінці.

Посилаючись на те, що результати консультацій із громадськістю на сайті відповідача відсутні, а коментарі позивача не були включені до проектів нормативно-правових актів, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої послався на постанову Кабінету Міністрів України № 977 від 30 липня 2007 року "Про затвердження Положення про національне агентство екологічних інвестицій України" (977-2007-п) пунктом 1 якого передбачено, що Нацекоінвестагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який у межах своїх повноважень та в порядку, визначеному законодавством, забезпечує виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє та подає пропозиції щодо вдосконалення законодавства.

Відповідно до пункту 6 даного Положення Нацекоінвестагентство під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що на відповідача не покладено обов'язку обговорення проектів нормативно-правових актів із громадськістю, зокрема розробляти відповідні внутрішні роз'яснення щодо необхідності оприлюднення коментарів громадськості, результатів громадського обговорення проектів нормативно-правових актів, повідомлення письмово громадськість про врахування чи відхилення поданих коментарів (зауважень, пропозицій) чи здійснювати таке інформування. Відповідач також не уповноважений приймати нормативно-правові акти, він лише здійснює підготовчу роботу, розробляє проект нормативно-правового акту тощо.

Згідно із статтею 8 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань довкілля (Оргуська конвенція), пунктом "б" частини 1 статті 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пунктом 1.4. Положення "Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля" № 168 від 18 грудня 2003 року (z0155-04) громадськості надається можливість висловлювати свої зауваження безпосередньо або через представницькі консультативні органи, громадянам надається право на участь в обговоренні та висловлення пропозицій до проектів нормативно-правових актів України.

Суд першої інстанції зазначив, що вказаними актами передбачено, що думка громадськості повинна враховуватись не обов'язково, а наскільки це можливо.

Оскільки доказів безпідставності не врахування думки громадськості та позивача МБО "Екологія-Право-Людина" надано не було, а також не було надано доказів, що таке врахування повинно бути забезпечено саме Держекоінвестагенством, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду України від 21 березня 2012 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із зазначеною правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом "б" частини 1 статті 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що кожен громадянин має право на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань.

Як вбачається із матеріалів справи скаржником направлено на адресу відповідача лист від 12 червня 2008 року № 228 з проханням надати інформацію чи враховані пропозиції скаржника до проекту постанови про критерії відбору проектів з СЗІ (схеми зелених інвестицій) та до проекту постанови "Про затвердження порядку формування та ведення Національного електронного реєстру антропогенних викидів та поглинання парникових газів" та яким чином відбувається опрацювання коментарів до проектів нормативно-правових актів, які надаються громадськістю.

Відповідач надав відповідь від 21 липня 2008 № 517/18/10, з якої вбачається, що коментарі скаржника були опрацьовані та включені до проекту постанови.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.

Статтю 9 зазначеного Закону України передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

З матеріалів справи вбачається, що всі проекти нормативно-правових актів, які відповідно до вимог пункту 11 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року № 1378 (1378-2004-п) , включені до Орієнтовного плану проведення консультацій з громадськістю, та головним розробником яких є Відповідач, опубліковані на офіційному веб-сайті Відповідача.

Крім того колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що головним розробником Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2008 року № 221 (221-2008-п) "Про затвердження порядку розгляду, схвалення та реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій у період дії зобов'язань сторонами Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату" (в частині визначення її критеріїв відбору проектів СЗІ) згідно затвердженого Наказом Міністерства навколишнього природного середовища України № 65 від 13 лютого 2008 року плану нормотворчої роботи на 2008 рік був не Відповідач, а Міністерство навколишнього природного середовища України, яке відповідно і займалось розробкою та погодженням вказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано відмовили позивачу в задоволенні позовних вимог та не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу Міжнародної благодійної організації "Екологія-право-людина" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.