Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі за участю представника позивача представника приватного орендного сільськогогосподарського підприємства "Прогрес" Зайця В.С. (суддя-доповідач), Мироненка О.В., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Головного управління Держкомзему у Харківській області, Міськрайонного управління Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області, Державної інспекції сільського господарства у Харківській області, Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", третя особа приватне орендне сільськогогосподарське підприємство "Прогрес" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В липні 2012 року ОСОБА_7 пред'явила позов до Головного управління Держкомзему у Харківській області, Міськрайонного управління Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області, Державної інспекції сільського господарства у Харківській області, Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", третя особа приватне орендне сільськогогосподарське підприємство "Прогрес" (далі - ПОСП "Прогрес") про визнання незаконною бездіяльності міськрайонного управління Держкомзему у м.Лозова та Лозівському районі, Головного управління Держкомзему у Харківській області, Державної інспекції сільського господарства у Харківській області та Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" по здійсненню державного нагляду (контролю) за прийняттям рішення про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2009 року, укладеного між ПОСП "Прогрес" та ОСОБА_7, визнання незаконним рішення про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2009 року, укладеного між ПОСП "Прогрес" та ОСОБА_7, зобов'язати міськрайонне управління Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі скасувати запис у Державному реєстрі земель, вчинений 10 вересня 2009 року Лозівським районним відділом реєстрації Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах" про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2009 року, укладеного між ПОСП "Прогрес" та ОСОБА_7, шляхом внесення відомостей про скасування цієї реєстрації до Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржила їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає із огляду на наступне.

Встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 742592, виданого 27 грудня 2002 року, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 8.6537 га на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області.

05 березня 2003 року позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки згідно якого ОСОБА_7 (Орендодавець) передала ПОСП "Прогрес" (Орендар) в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 8,6537 га. в т.ч. ріллі 7,7940 га, кормових угідь 0,8596 га строком до 31 грудня 2007р. Даний договір зареєстровано в Лозівському відділу земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено запис від 03 квітня 2003 року № 141.

Із приєднаної до матеріалів справи копії додаткової угоди від 10 січня 2007 року до договору оренди земельної ділянки слідує, що сторони дійшли взаємної згоди продовжити дію договору оренди землі від 05.03.2003р на 5 років - до 31 грудня 2012 року. Угоду зареєстровано у Лозівському районному відділі ХРФ ДП "ЦДЗК" при ДКУ по ЗР, про що у Державний реєстр земель внесено запис № 153 від 09 лютого 2007 року.

Згідно договору оренди землі від 01 січня 2009 року, зареєстрованому у Лозівському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", орендодавець передала в оренду орендарю земельну ділянку загальною площею 7,7940 га на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на 10 років.

В матеріалах реєстраційної справи щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки ОСОБА_7 міститься заява ОСОБА_7 від 01 січня 2009 року, адресована начальнику Лозівського відділу ХРФ ДП "ЦДЗК" при ДКУ по ЗР Гаврилюку І.Л., про реєстрацію у державному реєстрі земель договору оренди земельної ділянки. До заяви позивачем надані державний акт про право власності на земельну ділянку, договір оренди земельної ділянки, акт приймання передачі земельної ділянки, паспорт власника земельної ділянки, ідентифікаційний код.

Даний договір був зареєстрований у Лозівському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" при Державному Комітеті України по Земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 вересня 2009 року № 040967700049.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів незаконної бездіяльності та неправомірності дій, вчинених відповідачами.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із зазначеною правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 125, частини 5 статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 20 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок на момент виникнення спірних правовідносин був врегульований Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року № 174 (z0641-03) (далі - Тимчасовий порядок).

Відповідно до пунктів 4.2, 4.5 Тимчасового порядку (z0641-03) державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Пунктами 2.4, 9.4.1 Тимчасового порядку (z0641-03) передбачено, що територіальний орган земельних ресурсів у 10-денний термін з дня отримання оформленого бланка державного акта па право власності на земельну ділянку (державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) або договору оренди землі перевіряє наявність на титульному аркуші технічної документації відмітки про приймання обмінного файлу, зміст реєстраційної картки, відповідність відомостей, що містить реєстраційна картка та оформлений бланк державного акта на право власності на земельну ділянку (державного акта на право постійного користування земельною ділянкою) або договору оренди землі, до технічної документації (реєстраційної справи).

Харківською регіональною філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" була здійснена процедура перевірки та приймання обмінного файлу, після чого була заповнена реєстраційна картка на земельну ділянку з кадастровим номером - 6323987000020000194.

Передбачений Тимчасовим порядком (z0641-03) перелік дій щодо перевірки та приймання обмінного файлу був виконаний, заповнена, підписана та скріплена печаткою реєстраційна картка земельної ділянки, вказаний договір був зареєстрований Лозівським районним відділом реєстрації ХРФ ДП "Центр ДЗК" у Державному реєстрі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає доводи позивача щодо підроблення підпису ОСОБА_7 в спірному договорі оренди землі безпідставними, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження цього доводу.

Із наявною у матеріалах справи копії додаткової угоди від 10 січня 2007 року вбачається, що сторони дійшли взаємної згоди продовжити дію договору оренди землі від 05 березня 2003 року на 5 років - до 31 грудня 2012 року.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи відомості щодо підписання та державної реєстрації додаткової угоди по договору оренди землі від 05 березня 2003 року, начебто зареєстрованої Лозівським районним відділом ХРФ ДП "Центр ДЗК" 09 лютого 2007 року за № 153, у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області відсутні. У Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі такий номер реєстрації (153), датований 09 лютим 2007 року - відсутній. Інформація про внесення до бази даних АС ДЗК, а також реєстраційна справа та реєстраційні картки даної додаткової угоди в Міськрайонному управлінні відсутні.

Враховуючи викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що належних та допустимих доказів укладання та реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі від 05 березня 2003 року позивачем не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що з 2009 року позивач отримувала орендну плату у розмірі встановленому договором оренди землі від 01 січня 2009 року, а не у розмірі відповідно до договору оренди від 05 березня 2003 року ( дію якого за поясненнями позивача було продовжено до 31 грудня 2012) року.

Пунктом 2.4 договору оренди від 05 березня 2003 року встановлена орендна плата у розмірі 1% від вартості земельної ділянки, проіндексованої згідно з положеннями чинного законодавства. Згідно з п.8 договору оренди від 01 січня 2009 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі не менше 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1530 грн. Під час виконання вказаного договору, відповідно до його положень, здійснювався перегляд орендної плати у бік її збільшення, а саме починаючи з 2010 року з урахуванням показника росту цін, підвищення розміру орендної плати у відповідності до вимог Указу Президента України № 752/2008 від 19 серпня 2008 року (752/2008) "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)": у 2009 році - 1300.50 грн.; у 2010 - 2000 грн.; у 2011 - 2499 грн. На 2012 рік розмір орендної плати становив 4200 грн., тобто понад 3% грошової вартості земельної ділянки (паю).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що міськрайонне управління Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі, приймаючи рішення про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2009 року, укладеного між ПОСП "Прогрес" та ОСОБА_7, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.