Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Мироненка О.В., Сороки М.О., Чумаченко Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про зобов'язання вчинити дії,-

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 03 грудня 2009 року ОСОБА_4 звернулась до начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з інформаційним запитом про надання їй інформації за особистим підписом відповідача.

07 грудня 2009 року відповідачем надана відповідь позивачу на її звернення.

Вважаючи, що надана відповідачем відповідь є протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про інформацію" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під інформацією розуміються документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

Положеннями статті 33 Закону України "Про інформацію" визначено, що термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів.

Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що при розгляді поданого позивачем звернення відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства в межах своїх повноважень, приділив належну увагу зверненню позивача, відповідь була надана у встановлений законом строк, а незадоволення позивача наданою на її звернення відповіддю - не свідчить про бездіяльність відповідача та його посадових осіб чи порушення ними порядку розгляду звернень, - з огляду на що правові підстави для визнання прав позивача порушеними при наданні відповіді на її звернення, а, відтак, і для задоволення позову - відсутні.

З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки він ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів попередніх інстанцій.

Постановлені у справі рішення судів є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до начальника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про зобов'язання вчинити дії - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.