Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.

Винокурова К.С.

Кочана В.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" до Відділу державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції в особі головного державного виконавця Онопрійчук Алли Володимирівни про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року,

В липні 2012 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Жоравське" звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції в особі головного державного виконавця Онопрійчук Алли Володимирівни, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 06.07.2012 р. ВП № 33267858 про відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заява Яготинської МДПІ № 2010, на підставі якої було відкрито виконавче провадження та винесена постанова від 06.07.2012р. ВП № 33267858, не могла бути датована 04.08.2012 р., як то вказано в оскаржуваній постанові, а оскільки відповідач відкрив виконавче провадження на підставі документу, який складений з порушенням вимог діловодства, то ним порушено вимоги пп.2.3.1, пп.2.3.6 п.2.3 Розділу 2 Типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України, затвердженої Наказом ДПА України від 01.07.1998 р. № 315, в зв'язку з чим постанова головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції Онопрійчук А.В. від 06.07.2012 р. ВП № 33267858 про відкриття виконавчого провадження є протиправною й підлягає скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що відповідач, виносячи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права й неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 04.07.2012 р. на адресу відповідача надійшла заява Яготинської МДПІ від 18.06.2012 р. (зареєстрована відповідачем за вх.№ 2010/102-20/1) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1991/11/1070, виданого Київським окружним адміністративним судом 08.06.2012 р. на виконання рішення суду від 06.12.2011 р., прийнятого за наслідками розгляду адміністративної справи за позовом Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" про стягнення заборгованості, яким постановлено стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" до Державного бюджету України заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в сумі 209051,55 грн.

06.07.2012 р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції Онопрійчук А.В. винесено постанову ВП № 33267858 про відкриття виконавчого провадження, в якій вказано, що заява про примусове виконання подана 04.07.2012 р., проте у вступній частині вказаної постанови зазначено, що вона прийнята за наслідками розгляду заяви Яготинської МДПІ від 04.08.2012 р. № 2010.

Вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано семиденний з моменту її винесення строк для добровільного виконання.

19.07.2012 р. вказана постанова була відправлена на адресу СТОВ "Жоравське" і отримана останнім 20.07.2012 р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення адресату рекомендованого поштового відправлення.

Оскільки СТОВ "Жоравське", отримавши вказану постанову, не звернулось до ВДВС Яготиського РУЮ із заявою про відкладення виконавчих дій, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Яготинського районного управління юстиції Онопрійчук А.В. з власної ініціативи 20.07.2012 р. було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій на строк до десяти робочих днів, а саме до 01 серпня 2012 року, з посиланням на несвоєчасне отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно ч.4 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно із визначенням ст.1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ч.1 ст.11 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.2 вказаної статті Закону).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 18 вказаного Закону визначаються вимоги до виконавчого документу й, зокрема, ч.3 зазначеної норми встановлено, що виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.26 вказаного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, з огляду на викладені норми закону, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що відповідач при винесенні спірної постанови від 06.07.2012 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 33267858 діяв в межах та у відповідності до норм чинного законодавства, а здійснена державним виконавцем у вступній частині вказаної постанови описка щодо дати поданої Яготинською МДПІ заяви (04.08.2012 р. замість 04.07.2012 р.) не впливає на правильність вчинених ним дій, не порушує прав позивача та не може бути законною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, пунктом 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

А отже, суди прийшли до правильного висновку й про те, що постанова від 20.07.2012 р. ВП №33267858 про відкладення провадження виконавчих дій також прийнята у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) і право позивача на добровільне виконання у встановлений державним виконавцем строк судового рішення порушено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Здійснивши касаційний перегляд справи, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 220, 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.