Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В.,Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань Патлевіч Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2010 року у справі за позовом Державного територіально-гатузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Державної податкової інспекції у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень,-

Державне територіально-гатузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2006 року № 622301/0/19560/23-0 та від 01.02.2007 року № 622301/1/1787.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що про ліквідацію Державного підприємства "База матеріально- технічного постачання" Державного управління справами - контрагента за Договором №321/02 від 20.06.2002 року про надання поворотної фінансової допомоги їм стало відомо з факсограми, отриманої від Укрзалізниці в грудні 2005 року, що стало підставою для віднесення суми дебіторської заборгованості в розмірі 6616666 до витрат бухгалтерського обліку в складі резерву сумнівних боргів в 2005 році.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2010 року позов задоволено, оскільки щодо встановлених правових відносин застосовується спеціальна норма ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік".

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ в м. Львові, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Працівниками ДПІ у м. Львові проведено планову документальну перевірку Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2005 року по 31.03.2006 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.11.2006 року за №140/23-0/01059900

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Львові прийнято податкове повідомлення- рішення від 20.11.06 р. № 622301/0/19560/23-0, яким ДТГО "Львівська залізниця", згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III донараховано суму податкового зобов'язання за платежем 21010100 - відрахування частини прибутку у тому числі основний платіж - 3308333 грн. та штрафні (фінансові) санкції -1323333,20 грн., на яке було подано скаргу у адміністративному порядку, яка залишена без задоволення і за наслідками розгляду якої прийнято повторне податкове повідомлення-рішення від 01.02.2007 року №622301/1/1787.

При перевірці встановлено порушення ДТГО "Львівська залізниця" ст. 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" № 2285-ІУ від 23.12.2004 року, ст. 67 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" № 3235-1V від 20.12.2005 року, п. 1, 2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 50 від 15.01.2005 року "Про затвердження Порядку і нормативу відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частки прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році" (50-2005-п) , що призвело до занижено нарахування частини прибутку в розмірі 3308333 грн.

На спростування висновку ДПІ в м. Львові позивач зазначає і це перевірено судом першої інстанції, що Державним управлінням справами та Державною адміністрацією залізничного транспорту України "Укрзалізниця" 20.06.2002 року укладено договір № 321/02 про надання поворотної фінансової допомоги Державному управлінню справами.

22.08.2002 року укладено угоду № 1 про зміну порядку виконання договору від 20.06.2002 року № 321/02, відповідно до якої ДАЗТ "Укрзалізниця" зобов'язується здійснити фінансову допомогу шляхом перерахування коштів Державному підприємству "База матеріально-технічного постачання" Державного управління справами, яке, в свою чергу, відповідно до ст. 164 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент здійснення зазначених правовідносин, виконує зобов'язання, що виникли по Договору від 20.06.2002 року № 321/02.

Згідно додатку № 2 до Договору від 20.06.2002 року № 321/02 та Угоди № 1 від 22.08.2002 року Державне підприємство "База матеріально-технічного постачання" Державного управління справами зобов'язується повернути фінансову допомогу згідно з графіком повернення фінансової допомоги від 04.10.2002 року у якому зазначено, що повернення фінансової допомоги повинно було здійснюватися в термін з 31.01.2007 року по 31.09.2007 року.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що повідомлення "Укрзалізниці" про ліквідацію Державного підприємства "База матеріально-технічного забезпечення" відбулося 18.10.2005 року, про факт ліквідації Державного підприємства "База матеріально-технічного забезпечення" позивачеві стало відомо 20.12.2005 року.

Це стверджується показами свідка ОСОБА_3, про те, що факсограму Листа Державного управління справами від 18.10.2005 року №02-02-02/1-2812 та Розпорядження керівника Державного управління справами від 05.11.2002 року №529 було отримано в кінці грудня 2005 року, однак, враховуючи те, що граничним строком подання річної бухгалтерської звітності Львівською залізницею є 07 лютого наступного року (Облікова політика Укрзалізниці, затверджена наказом Укрзалізниці від 19.01.2000 р. №17-ц, чинна на момент існування зазначених правових відносин), а також для належного оформлення підстав списання дебіторської заборгованості за 2005 рік відповідно оформлений примірник Листа Державного управління справами від 18.10.2005 року №02-02-02/1-2812 надіслано на адресу Львівської залізниці Головним фінансово-економічним управлінням "Укрзалізниці" від 24.01.2006 року №ЦФ-16/56.

Також встановлено, що скасування державної реєстрації Державного підприємства "База матеріально-технічного забезпечення" було здійснено 21.03.2003 року.

Як вбачається з доданих позивачем до матеріалів справи платіжних доручень, платником у яких зазначено Управління справами Укрзалізниці, отримувачем - Державне підприємство "База матеріально-технічного забезпечення", призначення платежу - фінансова допомога згідно договору №321/02 від 20.05.2002 року у платіжному дорученні №3812; перерахування б/п фінансової допомоги згідно з Рішенням Ради УЗ №46 від 14.06.2002 року у платіжному дорученні №3826 від 16.10.2002 року; перерахування б/п фінансової допомоги згідно з Рішенням Ради УЗ від 14.06.2002 у платіжному дорученні №3945 від 23.10.2002 року; перерахування б/п фінансової допомоги згідно з Рішенням Ради УЗ від 14.06.2002 у платіжному дорученні №3975 від 25.10.2002 року; перерахування б/п фінансової допомоги згідно з Рішенням Ради УЗ від 14.06.2002 у платіжному дорученні №3998 від 29.10.2002 року; перерахування б/п фінансової допомоги згідно з Рішенням Ради УЗ від 14.06.2002 у платіжному дорученні №4048 від 01.11.2002 року; перерахування б/п фінансової допомоги згідно з Рішенням Ради УЗ від 14.06.2002 у платіжному дорученні №4261 від 13.1 1.2002 року; перерахування б/п фінансової допомоги згідно з Рішенням Ради УЗ від 14.06.2002 у платіжному дорученні №4300 від 15.11.2002 року; перерахування б/п фінансової допомоги згідно з Рішенням Ради УЗ від 14.06.2002 у платіжному дорученні №4476 від 27.11.2002 року; перерахування б/п фінансової допомоги згідно з Рішенням Ради УЗ від 14.06.2002 у платіжному дорученні №4826 від 18.12.2002 року; перерахування фінансової допомоги згідно з Договором №321/02 від 20.06.2002 року у платіжному дорученні №4855 від 19.12.2002 року; перерахування безповоротної фінансової допомоги згідно з Договором №321/02 від 20.06.2002 року у платіжному дорученні №4880 від 20.12.2002 року; перерахування безповоротної фінансової допомоги згідно з Договором №321/02 від 20.06.2002 року у платіжному дорученні №4919 від 23.12.2002 року; перерахування безповоротної фінансової допомоги згідно з Договором №321/02 від 20.06.2002 року у платіжному дорученні №4933 від 25.12.2002 року; перерахування безповоротної фінансової допомоги згідно з Договором №321/02 від 20.06.2002 року у платіжному дорученні №553 від 07.02.2003 року перерахування поворотної фінансової допомоги згідно з додатком №2 від 04.10.2002 року по Договору №321/02 від 22.08.2002 року у платіжному дорученні №602 від 11.02.2003 року; перерахування поворотної фінансової допомоги згідно з додатком №2 від 04.10.2002 року по Договору №321/02 від 22.08.2002 року у платіжному дорученні №644 від 11.02.2002 року.

Таким чином, фактичне надання фінансової допомоги позивачем Державному підприємству "База матеріально-технічного забезпечення" відбулося до скасування державної реєстрації останнього.

Також доводи ДПІ у м. Львові щодо списання сум в рахунок погашення дебіторської заборгованості могли здійснити інші Державно-територіальні об'єднання спростовуються відомостями отриманими за листами СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові, згідно з яким дебіторська заборгованість СТГО "Південна залізниця" у сумі 6616667,00 грн. була списана у 2007 році за рахунок нерозподіленого прибутку; СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі, згідно з яким щодо питання надання поворотної фінансової допомоги згідно з договором №321/02 від 22.08.2002 року, виписаних після ліквідації Державного підприємства "База матеріально-технічного забезпечення" перевірками ДП "Одеська залізниця" порушень не встановлено; ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, згідно з яким в Акті перевірки ДП "Південно-Західна залізниця" від 31.01.2007 року не відображено списання дебіторської заборгованості як безнадійної згідно з Договором №321/02 від 22.08.2002 року; СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, згідно з яким в отриманих матеріалах ревізій ДП "Придніпровська залізниця" не встановлено фактів безпідставного списання дебіторської заборгованості згідно з Договором №321/02 від 22.08.2002 року; СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, згідно з яким не було встановлено порушень щодо безпідставного списання дебіторської заборгованості.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що ліквідовано суб'єкт господарювання щодо якого повинна була здійснюватись позовна робота, поворотна фінансова допомога, надана Державному підприємству "База матеріально-технічного постачання" Державного управління справами в сумі 6616666 грн., є сумнівним боргом, оскільки погашення боргу повинно було здійснюватись в 2007 році, а підприємство, яке мало погашати заборгованість, ліквідовано в 2002 році.

Обліковою політикою Укрзалізниці, затвердженою наказом Укрзалізниці від 19.01.2000 року № 17-Ц, передбачено створення резерву сумнівних боргів. П(с)БО 10 "Дебіторська заборгованість" визначено, що нарахування резерву сумнівних боргів відображається у звіті про фінансовий результат у складі інших операційних витрат у рядку 090.

Згідно з п. 1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (334/94-ВР) безнадійною заборгованістю вважається заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених і нижче ознак, а саме: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, шо дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до Закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Державного територіально- галузевого об'єднання "Львівська залізниця" щодо віднесення поворотної фінансової допомоги в сумі 6616666 грн., наданої Державному підприємству "База матеріально- технічного постачання" Державного управління справами до витрат бухгалтерського обліку в складі резерву сумнівних боргів в 2005 року здійснено у відповідності до Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) .

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень. Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв’язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об’єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові – залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2010 року у справі №2а-4439/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст виготовлено 10.02.2012р.