Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби України, третя особа - Державна податкова служба у місті Києві про визнання протиправною відмови в присвоєнні чергового спеціального звання, зобов'язання видати наказ за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року,

У листопада 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просив визнати протиправною відмову Державної податкової служби України в присвоєнні позивачу чергового звання - полковника податкової міліції, зобов'язати Державну податкову службу України видати наказ про присвоєння чергового спеціального звання - полковника податкової міліції, зобов'язати Державну податкову службу України видати наказ про присвоєння позивачу чергового спеціального звання - полковника податкової міліції з дня закінчення встановленого строку вислуги років у спеціальному звані - з 31 травня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_4 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Голови Державної податкової служби України з листом, в якому просив видати наказ про присвоєння чергового спеціального звання - полковника податкової міліції з дня закінчення встановленого строку вислуги років у спеціальному званні, а саме з 30 травня 2012 року.

Листом від 05 листопада 2012 року №2354/о/141-12/к/04-0714 Державна податкова служба повідомила ОСОБА_4 про відсутність законних підстав для присвоєння чергового спеціального звання, оскільки наказом від 11 жовтня 2012 року №1873-о позивача звільнено з посади начальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника ДПІ у Дарницькому районі міста Києва та зараховано у розпорядження Державної податкової служби у місті Києві, та у зв'язку з відсутністю позитивних атестаційних матеріалів з місця проходження служби.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року скасовано наказ Державної податкової адміністрації України від 25 березня 2011 року "Про звільнення ОСОБА_4.", з 26 березня 2011 року поновлено підполковника податкової міліції ОСОБА_4 на посаді начальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва.

Наказом Державної податкової служби України від 11 жовтня 2012 року №1873-о підполковника міліції ОСОБА_4 звільнено з посади начальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва та зараховано в розпорядження Державної податкової служби України.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час розгляду Державною податковою службою України заяви ОСОБА_4 про присвоєння йому чергового спеціального звання були відсутні визначені Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ обов'язкові умови для розгляду питання про призначення чергового спеціального звання.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про податкову службу" від 4 грудня 1990 року №509-XII (чинного на час проходження позивачем служби в органах державної податкової служби) особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого пункту 27 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) , спеціальні звання рядового і начальницького складу присвоюються особам, прийнятим на службу в органи внутрішніх справ, з урахуванням їх особистих якостей, спеціальної або військової освіти, рівня підготовки, службового досвіду та інших умов, передбачених цим Положенням.

Згідно із пунктом 28 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ чергові спеціальні звання особам начальницького складу присвоюються в послідовному порядку при відповідності чергового звання спеціальному званню, передбаченому за займаною штатною посадою, після закінчення встановленого строку вислуги в попередньому званні та при позитивній атестації.

Відповідно до пункту 36 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що для вирішення питання про присвоєння чергового спеціального звання особам начальницького складу відповідним начальником повинно бути внесено подання з оформленням необхідних для цього документів.

Отже, крім наявності строків вислуги в спеціальних званнях, позитивної атестації, відповідної штатної посади чи інших умов, необхідних для присвоєння спеціального звання, нормативно-правовими актами передбачено і обов'язкове дотримання спеціального порядку підготовки та розгляду питань про присвоєнь таких звань.

До того ж, вірним є висновки судів попередніх інстанцій про те, що повноваження щодо присвоєння спеціального звання є дискреційними повноваженнями відповідного начальника, який на власний розсуд приймає відповідне рішення, з урахуванням особистих якостей, спеціальної або військової освіти, рівня підготовки, службового досвіду особи та інших умов.

З огляду на відсутність позитивної атестації позивача та те, що документи позивача для розгляду питання про призначення чергового спеціального звання Голові державної податкової служби не надавались, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.