Справа: № 2а-4047/11/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року у справі за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення, -

У березні 2011 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просив скасувати податкове повідомлення –рішення від 10.08.2010 року № 0001691740/0; від 10.08.2010 року № 0001701740/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.08.2010 року № 0001681740/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що позивач не здійснює торгівлю товарами за готівкові кошти, а тому не зобов’язаний використовувати реєстратор розрахункових операцій, також, враховуючи, що ТОВ "ТНТ Груп"не було сплачено позивачу кошти за поставлений товар, тому позивач правомірно не відображав дані операції в своїй податковій звітності та не сплатив зазначену суму грошових коштів на валові доходи в 2 кварталі 2009 року, крім того, позивачем було подано уточнюючі розрахунки, які не були враховані під час проведення перевірки.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. На думку апелянта, постанова прийнята в наслідок неправильного застосування і порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову –залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розв'язанні спорів за позовами на рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень суд відповідно до частини третьої статті 2 КАС перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що Співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування громадянина –суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

Під час перевірки встановлено порушення з боку позивача, а саме розбіжність у розмірі 26 489,28 грн. без ПДВ. Розбіжність виникла у зв'язку з тим, що СПД не відобразив у декларації про доходи за період з 01.04.2009р. по 31.13.2009 р. дохід, отриманий на розрахунковий рахунок та готівкою. Перевіркою сформовані валові доходи, загальна сума яких склала у II кв. 2009р. - 55 047,37 грн., а саме: не включені до валового доходу кошти за реалізовані будівельні матеріали та інструменти, отримані готівкою на суму 24800,00 грн. в т.ч. ПДВ 4133,37 грн. (20666,85 грн.), видаткова накладна № 142 від 08.05.2009 р. на суму 9936,18 грн., в т.ч. ПДВ 1656,03грн. (без ПДВ 8280,15 грн.); видаткова накладна № 144 від 08.05.2009 р. на суму 3899,40 грн., в т.ч. ПДВ 649,90грн. (без ПДВ 3249,50грн.); видаткова накладна № 143 від 08.05.2009 р. на суму 8519,64 грн., в т.ч. ПДВ 1419,94грн. (без ПДВ 7099,70грн.); видаткова накладна № 140 від 25.05.2009 р. на суму 2445,00 грн., в т.ч. ПДВ 407,50грн. (без ПДВ 2037,50 грн.) та кошти, отримані на розрахунковий рахунок на загальну суму 34 380,52 грн. без ПДВ; у ІІІ кв. 2009р. - 234 247,00 грн.; не включені до валового доходу кошти, отримані на розрахунковий рахунок за реалізовані автозапчастини від ЗАТ "Київ-Лада", сума у розмірі 5736,00 грн., у т.ч. ПДВ 956,00 грн., (без ПДВ 4780,00 грн.), платіжне доручення №613 від 07.08.2009р.; у IV кв. 2009р. - 5 256,00 грн.; не включені до валового доходу кошти, отримані на розрахунковий рахунок за реалізовані автозапчастини від ЗАТ "Київ-Лада" на суму у розмірі 3067,20 грн., у т.ч. ПДВ 511,20 грн., (без ПДВ 2556,00 грн.), платіжне доручення №784 від 09.10.2009р.; та на суму у розмірі 2808,00 грн., у т.ч. ПДВ 468,00 грн., без ПДВ 2340,00 грн., платіжне доручення № 918 від 01.12.2009р.

За результатами перевірки відповідачем був складений Акт № 90/1740-2957109477 від 28.07.2010 р. На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки від 28.07.2010 р., ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення форми "Р"від 10.08.2010 р. №0001691740/0, податкове повідомлення рішення форми "Р"від 10.08.2010 р. №0001701740/0 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій форми "С"від 10.08.2010 р. №0001681740/0.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) встановлено, що господарська діяльність направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено та не спростовано сторонами, що позивачем на адресу TOB "ТНА Групп" було поставлено товар згідно видаткових накладних №142 від 08.05.2009р., №144 від 08.05.2009р., №143 від 08.05.2009р., №140 від 25.05.2009р., проте TOB "ТНА Групп", не розрахувалося за поставлений товар, в зв'язку з чим у позивача обліковується дебіторська заборгованість перед TOB "ТНА Групп". При цьому, в акті перевірки відсутнє обгрунтування на підставі чого відповідач дійшов висновку, що позивач отримував готівкові кошти від ТОВ "ТНА Групп".

Враховуючи викладене та те, що ТОВ "ТНА Групп"не було сплачено позивачу кошти за поставлений товар, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що позивач правомірно не відобразив дані операції в своїй податковій звітності та не відніс дану суму грошових коштів до валових доходів.

Відповідно до пп. 7.2.4 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно абз. 1, 2 п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Враховуючи викладене та те, що до проведення перевірки позивачем було подано уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість, в яких відображені операції по господарським взаєморозрахункам з ТОВ "Київ Лада", ТОВ "ВБМ", а відповідачем при складанні акту перевірки вказані обставини не відображені, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не доведено порушення СПД ФО ОСОБА_2 п.п. 7.7.1 п. 7.7., п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, з врахуванням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що оскільки позивач не здійснює торгівлю товарами за готівкові кошти, а тому не зобов’язаний використовувати реєстратор розрахункових операцій.

Таким чином, прийняті Відповідачем податкові повідомлення-рішення від 10.08.2010 р. №0001691740/0, від 10.08.2010 р. №0001701740/0 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 10.08.2010 р. №0001681740/0 підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 6 лютого 2012 року.