9101/73767/2011 Про визнання бездіяльності щодо розгляду звернення громадян незаконною та зобов'язання вчинити певні дії і надати необхідну інформацію - 24.01.2012 Прийняття

14 грудня 2010 р. позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з зазначеним позовом, в якому посилаючись на порушення відповідачами вимог Законів України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та "Про інформацію" (2657-12) , а також їх права на об'єктивний, всебічний і вчасний розгляд звернень та одержання обґрунтованої і мотивованої відповіді за цими зверненнями, й права на отримання інформації, що безпосередньо стосується їх інтерсів, та в якому з урахуванням поданих 20.12.2010 р. уточнень позовних вимог, просили суд: визнати протиправною бездіяльність квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, яка виразилась у ненаданні для ознайомлення матеріалів перевірок за наслідками розгляду їх звернень від 10.06.2009 р., 11.06.2009 р, 25.08.2009 р., 06.07.2009 р., 23.07.2009 р., 02.10.2009 р., а також за запитом про надання письмової інформації від 12.01.2010 р. і інформаційним запитом від 26.01.2010 р.; визнати протиправною бездіяльність квартирно-експлуатаційного відділум.Дніпропетровська, яка виразилась у порушенні їх права, гарантованого ст. 32 Конституції України, ст. 9 Закону України "Про інформацію" щодо

права на інформацію стосовно них, а саме щодо можливості доступу до такої інформації та

вільного її одержання; визнати протиправними дії квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, яка виразилась у необгрунтованій відмові від надання інформації, яка запитувалась ними у запиті про надання письмової інформації від 25.05.2010 р., а також навмисному приховуванні такої інформації; визнати протиправними дії квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська при розгляді їх запитів про надання письмової інформації від 25.05.2010 р., від 02.07.2010 р, та у не роз'ясненні їм права оскарження прийнятого рішення; визнати незаконними дії квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська при розгляді їх запиту про надання письмової інформації від 02.07.2010 р., які виразились у навмисному приховуванні інформації, наданні неповної та недостовірної інформації; визнати протиправними дії квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська при розгляді їх запиту про надання письмової інформації від 02.07.2010 р., які виразились у необгунтованій відмові від надання інформації щодо їх звернень, які надходили до квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська від інших установ та організацій, і на які ним надавались відповіді; визнати такими, що не відповідають вимогам п. 4.3.11 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.11.98 р. № 400 дії квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, які виразились у реєстрації їх звернення від 06.07.2009р. у книзі реєстрації вхідних документів лише 07.07.2009 р.; визнати протиправними дії квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, які виразились у відправленні тільки 19.07.2010 р. на ім'я ОСОБА_2 відповіді від 14.07.2010р. № 748; визнати протиправною бездіяльність квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, яка виразилась у не наданні їм відповіді на запит про надання письмової інформації від 02.07.2010 р.; визнати незаконними дії квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська при розгляді їх запиту про надання письмової інформації від 10.06.2010 р., яка виразилась у наданні у листі віід 21.06.2010 р. № 634 інформації, що не відповідає дійсності; визнати незаконними дії квартирно-есплуатаційного відділу м.Дніпропетровська, які виразились у необгрунтованій відмові у наданні інформації, яка ними запитувалась у запиті про надання письмової іформації від 10.06.2010р.; визнати незаконними дії та бездіяльність Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління при розгляді скарги ОСОБА_2 від 27.07.2010 р., які виразились у незабезпеченні кваліфікованого, неупередженого, об'єктивного і всебічного розгляду звернення, наданні необгрунтованої відповіді, наданні відповіді на

звернення на підставі доповіді начальника квартирно-експлуатаціного відділу м.Дніпропетровська; визнати протиправними дії Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління, які виразились у відправленні 31.08.2010 р. ОСОБА_2 відповіді від 25.08.2010р. №303/22/6/494; визнати протиправними дії військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, які виразились у неналежному розгляді їх звернення від 14.05.2010 р., внаслідок чого не забезпечено повне, об'єктивне та якісне вирішення кожного викладеного у зверненні доводу та не надана юридично грамотна

обгрунтована й мотивована відповідь з посиланням на законодавчі акти; визнати протиправною бездіяльність військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, яка виразилась у розгляді їх скарг від 14.05.2010 р. та від 25.06.2010 р. без їх участі, з порушенням права бути присутніми при розгляді цих скарг, брати участь у їх перевірці та особисто викласти аргументи особі, що перевіряла ці скарги; визнати незаконними дії військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, які виразились у розголошенні та поширенні конфіденційної інформації щодо ОСОБА_2, яка міститься у адресованому їй листі відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб щодо порядку реєстрації неповнолітніх дітей військовослужбовця; визнати незаконними дії квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, які виразились у збиранні, зберіганні, використанні конфіденційної інформації щодо ОСОБА_2, яка міститься у адресованому їй листі відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб щодо порядку реєстрації неповнолітніх дітей військовослужбовця; визнати незаконними дії військової прокуратури Південного регіону України, які виразились у збиранні, зберіганні, використанні конфіденційної інформації щодо ОСОБА_2, яка міститься у адресованому їй листі відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб щодо порядку реєстрації неповнолітніх дітей військовослужбовця; визнати незаконними дії військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, військової прокуратури Південного регіону України, квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, які виразились у збиранні, збиранні, зберіганні, використанні, поширенні конфіденційної інформації щодо ОСОБА_2 без її згоди; визнати незаконною бездіяльність військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, військової прокуратури Південного регіону України, квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, яка виразилась у неповідомленні ОСОБА_2 у період збирання інформації про неї, з якою метою які відомості про неї, з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються; визнати незаконними дії військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону щодо надання доступу стороннім особам, а саме, посадовим особам квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська до відомостей, які містять конфіденційну інформацію щодо ОСОБА_2, зібраною у зв'язку з розглядом цією прокуратурою звернення ОСОБА_1 від 05.06.2009 р.; визнати незаконними дії військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, військової прокуратури Південного регіону України, квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, які виразились у порушенні права власності ОСОБА_2 на одержаний від відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб лист щодо порядку реєстрації неповнолітніх дітей військовослужбовця; визнати незаконним та необгрунтованим рішення військової прокуратури Південного регіону України від 27.05.2010 р. № 2042/2/8, згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у доступі до інформації про них, а саме: у наданні права на ознайомлення із книгами реєстрації вихідної кореспонденції, реєстрами на її відправку цієї прокуратури, а також виписками із цих документів стосовно відправки кореспонденції на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати незаконними дії військової прокуратури Південного регіону України, які виразились у навмисному приховувані інформаці, що стосується відправлення цією прокуратурою протягом 2009 -2010 рр. кореспонденції на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати незаконною бездіяльність військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, яка виразилась у неповерненні ОСОБА_1 додатків до його скарги від 14.05.2010 р.

У зв'язку з допущенням відповідачами вищенаведених порушень, позивачі на відновлення їх прав просили зобов'язати: 1) Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська - розглянути запит ОСОБА_1 про надання письмової інформації від 25.05.2010 р., та надати усю запитувану інформацію та документи; розглянути запит ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про надання письмової інформації від 02.07.2010 р. та надати достовірну та повну інформацію, яка запитувалась; надати ОСОБА_1 інформацію та документи, які ним запитувались у запиті про надання письмової інформації від 10.06.2010 р.; 2) Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління - належним чином розглянути звернення ОСОБА_2 від 27.07.2010 р. та надати на неї вичерпну, обґрунтовану відповідь; 3) військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону - провести належну перевірку за фактами, викладеними у зверненні ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 14.05.2010р., та надати юридично грамотну, обґрунтовану та мотивовану відповідь з посиланням на законодавчі акти стосовно кожного доводу, викладеного у цьому зверненні; повернути ОСОБА_1 усі документи, додані до його скарги до цієї прокуратури від 14.05.2010р.; 4) Військову прокуратуру Південного регіону України - надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ознайомлення книги реєстрації вихідної кореспонденції, реєстри на її відправку, які стосуються фактів відправлення цією прокуратурою на їх ім'я протягом 2009 -2010 рр. кореспонденції; надати їм виписки із книг реєстрації вихідної кореспонденції, реєстрів на її відправку цієї прокуратури в частині надання відповідей на звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 протягом 2009 -2010 рр.; 5) а також зобов'язати квартирно - експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська, військову прокуратуру Дніпропетровського гарнізону та військову прокуратуру Південного регіону України знищити у встановленому порядку усі примірники листа, адресованого відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ОСОБА_2, щодо порядку реєстрації неповнолітніх дітей військовослужбовця. Крім того, позивачі просили стягнути з військової прокуратури Південного регіону на користь ОСОБА_2 вартість залізничних квитків в сумі 274,78 грн.; з квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, Південного квартирно-експлуатаційного управління, військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону стягнути на їх користь судові витрати у сумі 23,80 грн.; та понесені поштові витрати у сумі 43,10 грн.: з квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська в сумі 14, 70 грн.; з Південного квартирно-експлуатаційного управління в сумі 7,40 грн.; з військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону в скмі 14 грн.; з військової прокуратури Південного регіону України в сумі 7 грн. А також стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, Південного територіального квартирно - експлуатаційного управління, військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та військової прокуратури Південного регіону Українина їх користь відшкодування моральної шкоди загальною сумою 200000 грн., та враховуючи грубе порушення і нехтування чинним законодавством з боку керівника та посадових осіб квартирно - експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська винести окрему ухвалу, яку надіслати на адресу Міністра оборони України, і за грубі порушення та нехтування чинним законодавством з боку військових прокуратур Дніпропетровського гарнізону та Південного регіону України винести окрему ухвалу, яку надіслати на адресу Генерального прокурора України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року у задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, Південного територіального управління квартирно-експлуатаційного управління, Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, Військової прокуратури Південного регіону України та третіх осіб: Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області і Головного управління Державного казначейства України у Одеській області -відмовлено у повному обсязі.

З зазначеною постановою суду першої інстанції позивачці по справі не погодилися позивачі по справі та подали до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просили скасувати постанову суду першої інстанції й прийняти нову постанову, якою задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі.

В письмових запереченях Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська, заперечуючи проти задоволення вимог апелянтів просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки судом правильно було встановлено відсутність з боку Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетропетровська порушень строку розгляду звернень позивачів та надання їм за цими зверненнями відповідей.

Відповідачі-Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, Військова прокуратура Південного регіону України та треті особи: Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області і Головне управління Державного казначейства України у Одеській області -належним чином повідомлялися про час, день та місце розгляду справи, але в судове засідання своїх представників не направили, заяв про відкладення розгляду справи до апеляційної інстанції не надсилали, що відповідно до ч.4 ст.196 КАСУ надає судовій колегії можливість розглянути справу за їх відсутності.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала свої та свого чоловіка ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги, й наполягала на їх задоволенні з наведених у скарзі підстав.

Представник квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська та представник Військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону проти апеляційної скарги позивачів в судовому засіданні заперечували, вказуючи на законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції та на безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки відповідачами, яких вони представляють в суді, не порушувалися права позивачів у сфері публічно-правових відносин, їх звернення та запити були розглянуті повно та своєчасно, з наданням належних відповідей.

Заслухавши пояснення позивачки та представників двох відповідачів у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивачів, та для скасування постанови суду першої інстанції з постановленням у справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виходячи з нижченаведеного

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі по справі 14 травня 2010 р. зверталися до квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська з заявою про ознайомлення з матеріалами перевірок за їх зверненнями від 10.06.2009 р., 11.06.2009 р., від 06.07.2009 р., 23.07.2009 р., від 25.08.2009р., та від 02.10.2009р., а також за їх запитом про надання письмової інформації від 12.01.2010р. і інформаційним запитом від 26.01.2010 р., одночасно позивачі просили надати їм для ознайомлення книги (журнали) вихідної кореспонденції КЕВ м.Дніпропетровська за червень 2009 р. - січень 2010 р. і про реєстрацію відповідей на вищевказані звернення та запити, а також докази відправки таких відповідей. У зв'язку з ненаданням КЕВ м.Дніпропетровська позивачам для ознайомлення вказаних документів, ОСОБА_2 в цей же день зверталися до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону із скаргою, на яку отримали відповідь прокуратури від 07.06.2010 р. за вих. № 2187

Відмовляючи у задоволені вимог позивачів у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що документи, які позивачі вимагали до ознайомлення станом на 14 травня 2010 р. в розпорядженні КЕВ м.Дніпропетровська були відсутні, для ознайомлення ці документи були надані позивачам 19 травня 2010р., з попередженням їх 17 травня 2010р. про дату ознайомлення листом КЕВ м.Дніпропетровська від 14.05.2010 р., а військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону позивачам була надана відповідь на їх скаргу від 14.05.2010р. листом за вих. № 2187 від 07.06.2010 р. в якому зазначалося саме про те, що позивачі отримали 17.05.2010 року від КЕВ М.Дніпропетровська відповідь про можливість ознайомитись з відповідями на їх звернення, а 19.05.2010 p. у приміщенні КЕВ м.Дніпропетровська безпосередньо разом з представником ОСОБА_4 ознайомились з раніше поданими зверненнями, відповідями на них та книгою вихідної кореспонденції КЕВ м.Дніпропетровська, про що власноруч зробили запис на раніше поданому зверненні до КЕВ м.Дніпропетровська.

Також суд першої інстанції визнав встановленим фактом отримання позивачами письмових відповідей: по їх інформаційному запиту про надання письмової інформації від 25.05.2010 р. -листом КЕВ м.Дніпропетровська від 04.06.2010р. № 579, який отримано позивачами 10.06.2010 р.; по запиту позивачів від 02 липня 2010 р. про надання письмової інформації щодо усіх звернень та інформаційних запитів і запитів про надання письмової інформації, які надходили від них до КЕВ м.Дніпропетровська протягом 2009 - 2010 років, а також від інших установ і організацій стосовно звернень цих осіб, із зазначенням дати звернення, дати та номеру реєстрації їх у КЕВ м.Дніпропетровська, дати та вихідного номеру відповіді, адреси та адресата, кому надсилалась відповідь - КЕВ м.Дніпропетровська надав відповідь позивачам листом від 14.07.2010 р. за вихідним №748 в якому містилася зведена консолідована інформація щодо звернень, що надходили до КЕВ м.Дніпропетровська від імені позивачів протягом 2009 -2010 років; отримання відповіді ОСОБА_1 від КЕВ м.Дніпропетровська на своє звернення від 02.10.2009р. з підтвердженням його підписом на другому екземплярі вих.№1307 від 13.10.2009р., а також вих.№507 від 14.05.2010р.; щодо надання відповіді ОСОБА_1 на звернення від 21.04.2010р. за вих.№ 436 від 28.04.2010р. та повторного надсилання копії цієї відповіді за адресою, вказаною у листі заявника: АДРЕСА_5; щодо включення інформації стосовно запиту про надання письмової інформації від імені ОСОБА_2 від 10.06.2010 р., а також відповіді на нього від 21.06.2010р. № 634 до уточнюючого листа - відповіді на запит від 02.07.10 та надсилання її заявнику.

Крім того, суд першої інстанції визнав безспірно встановленим, що за зверненням ОСОБА_1 від 06.07.2009 р., йому надіслався лист від 13.07.2009 р. за № 955 та повертався оригінал звернення; а стосовно листа від 16.07.2009 р. за № 973 КЕВ у м.Дніпропетровську направляв його до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону з одночасним зазначенням в супровідному листі про направлення копії в адресу ОСОБА_1; а по скарзі ОСОБА_2 від 27.07.2010 р. до Південного територіального квартирно експлуатаційного управління на дії КЕВ м.Дніпропетровська щодо надання відповіді по запиту від 02.07.2010 р. та про проведення службового розслідування, притягнення до відповідальності винних осіб -відповідь була надана Південним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням листом від 25.08.2010р. за № 303/22/6/494, яким виправлені недоліки у листі від 14.07.2010 р. за №748 та вказана повна і обґрунтована інформація щодо: виправлення помилки і надсилання відповіді від 21.08.2009 р. №1084 за адресою АДРЕСА_1, а не за адресою АДРЕСА_2; на скаргу позивачів від 07.07.2010 р. стосовно дій посадових осіб КЕВ м.Дніпропетровська щодо наявності повноважень по підписанню листів-відповідей у період 2009-2010 року, яка була адресована до Південного територіального квартирно- експлуатаційного управління -відповідь була надана Південним територіальним квартирно - експлуатаційним управлінням листом від 26.07 2010 р. за № 303/22/6/373 з повідомленням про витребувану інформацію та про проведення начальником КЕВ м.Дніпропетровська додаткових занять з посадовими особами КЕВ м.Дніпропетровська щодо вивчення керівних документів стосовно ведення нетаємного діловодства та порядку і термінів надання відповідей заявникам й притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у реєстрації листів під одним номером різним адресатам.

За наведених обставин та посилаючись на положення ч.1 ст. 32, ст. 40 Конституції України, ч.3 ст. 9, ч.2 ст. 23, ч.4 ст. 32, ст. 33 Закону України "Про інформацію", ч. 3 ст. 15, ч.1 ст. 17, ч.1 ст. 20, ст. 29 Закону України "Про звернення громадян" та пункт 2.5.3, пункт 3.4 Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України № 722 (z1512-05) , ч.2 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. та рішенням Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію"та статті 12 Закону України "Про прокуратуру", суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачами по справі законодавства про звернення громадян, а усунення незначних порушень порядку ведення нетаємного діловодства та помилкової реєстрації листів під одним номером різним адресатам з боку Південного територіального управління квартирно-експлуатаційного управління та дії квартирно- експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська щодо оголошення доган винним працівникам та суворого вказання на існуючі недоліки начальнику КЕВ м.Дніпропетровська свідчить про достатнє реагування посадовими особами зазначених відповідачів на виявлені недоліки в роботі та підвищення кадрової дисципліни в зазначених установах.

При цьому, суд першої інстанції визнав безпідставними та недоведеними посилання позивачів на неповноту та неточність надання їм інформації по кожному заявленому зверненню, ненадання відповідей щодо конкретних питань, не перевірки фактів та надання певних пояснень відповідачами лише в усній формі.

Стосовно питання про порушення термінів та порядку розгляду звернень позивачів і відсутності повноважень посадових осіб на підписання відповідей за їх зверненнями, суд першої інстанції визнав, що суть порушення норм чинного законодавства про інформацію при розгляді звернень позивачів та проведенні відповідних перевірок за їх скаргами, полягає не стільки в зазначених позивачами порушеннях, скільки в неотриманні ними саме інформації того змісту, який вони прагнуть отримати, що за висновками суду не може свідчити про порушення відповідачами у справі вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 31, 32 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про інформацію", ст. 306 Цивільного кодексу України; ст. 41 Конституції України, оскільки зазначені вище норми чинного законодавства України не містять обов'язкових приписів щодо надання позивачам лише тієї інформації, яку вони бажають почути..

Проте, судова колегія не може погодитися з вищенаведеними висновками суду першої інстанції в частині об'єктивності, всебічності та своєчасності розгляду відповідачами по справі звернень ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та стосовно реалізації вказаними відповідачеми прав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на письмове звернення та обов'язкове одержання обґрунтованої і мотивованої відповіді, інформації стосовно них, а також ознайомленням з документами, матеріалами та інформацією, які безпосередньо них стосується, оскільки визнавши встановленим факт своєчасного розгляду та вирішення по суті звернень позивачів і надання їм відповідей по інформаційним запитам, суд першої інстанції при цьому не спростував доводи ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Так, суд першої інстанції не взяв до уваги, що квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська не надав конкретної й вичерпної інформації по запитам позивачів від 12.01.2010 р., від 26.01.2010 року та від 25.05.2010 року, або у разі відсутності в розпорядженні такої інформації не повідомлення КЕВ м.Дніпропетровська позивачів про джерело та можливе місце отримання ними такої інформації, зокрема стосовно: кількості осіб, поданих військовими частинами, установами, організаціями Дніпропетровського гарнізону у списках осіб, які потребують поліпшення житлових умов станом на 01.01.2010р. (окремо по кожному списку), кількості осіб, включених КЕВ М.Дніпропетровська до узагальнених списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов по Дніпропетровському гарнізону станом на 01.01.2010р. (окремо по кожному списку), причин неспівпадання кількості осіб, поданих військовими частинами, установами, організаціями Дніпропетровського гарнізону з кількістю осіб, внесених до узагальнених списків, складених КЕВ м.Дніпропетровська та затверджених начальником Дніпропетровського гарнізону, а також про нормативно-правові акти (із зазначенням конкретної статті, пункту, частини), якими передбачається повноваження керівника, посадових осіб квартирно-експлуатаційного органу, начальника гарнізону на будь-яке коригування в узагальнених списках по гарнізону інформації стосовно осіб, які потребують поліпшення житлових умов, поданої їм військовими частинами, установами, організаціями гарнізону стосовно таких осіб.

Ненадання позивачам зазначеної у попередньому абзаці інформації з боку квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська та не роз'ясненення позивачам порядку оскарження прийнятого рішення -підтверджується змістом листа-відповідді від 04.06.2010р. за вихідним № 579 (а.c.19-20), в якому наводиться зміст окремих положень наказу Міністра оборони України від 06.10.2010 року № 577, наказу Міністра оборони України від 23.04.2007 року № 193 (z0444-07) , Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, і при цьому відсутні конкретні та чіткі відповіді по запиту ОСОБА_1 від 25.05.2010 року (а.с.11), що відповідно є порушенням вимог статтей 9, 10, 19, 31, 32, 34, 43 Закону України "Про інформацію"(в редакції чинній на час виникнення спірних правлвідносин), якими позивачам гарантовано право на інформацію, та вільне її одержання для захисту своїх прав від дій і бездіяльності посадових осіб при веденні квартирного обліку, а також права на вільний доступ до статистичних даних та статистичної інформації про квартирний облік військовослужбовців і осіб прирівняних до них, до яких й відноситься позивач у справі.

Встановленим та беззаперечним судова колегія вважає порушення квартирно-експлуатаційним відділом м.Дніпропетровська права позивачів на ознайомлення з матеріалами перевірки за їх попередніми зверненнями від 10.06.2009 р., 11.06.2009 р., від 06.07.2009 р., 23.07.2009 р., від 25.08.2009р., та від 02.10.2009 р., оскільки в дійсності 19 травня 2010 року позивачам для ознайомлення були надані лише відповіді на вказані їх звернення та книга вихідної кореспонденції КЕВ м.Дніпропетровська, що не заперечується відповідачем та зафіксовано в рішенні суду першої інстанції, хоча матеріали перевірок (на які саме й посилався відповідач у відповідях) не можуть містити в собі тільки звернення заявника та відповідь в його адресу, оскільки це лише підкреслює неповноту та формальність розгляду відповідачем звернень подружжя ОСОБА_1 на протязі тривалого часу та надання за їх зверненнями, скаргами та запитами неоднозначних, необгрунтованих і неповних відповідей (проти чого відповідач категорично заперечує).

Навіть якщо й допустити, що КЕВ м.Дніпропетровська не вважав за необхідне будь-яким чином перевіряти факти та обставини, наведені позивачами у їх зверненнях від 10.06.2009 р., 11.06.2009 р., від 06.07.2009 р., 23.07.2009 р., від 25.08.2009р., та від 02.10.2009 р., а також отримувати будь-яку інформацію для надання відповідей по запитам позивачів, то й в цьому випадку відповідач з огляду на вимогу "ознайомлення з матеріалами перевірок", повинен був проінформувати позивачів про відсутність будь-яких матеріалів перевірок та підстави і причини їх непроведення, що у даному випадку не відбулося.

Наведені обставини не було враховано військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону при перевірці скарзи позивачів та наданні за цією скаргою письмової відповідді від 07.06.2010р. за вихідним № 2187, що в свою чергу свідчить про проведення вказаним відповідачем належної перевірки за фактами, викладеними у зверненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 14.05.2010 р., та наданя позивачам неповної, необґрунтованої та немотивованої відповідді по всім викладеним у зверненні доводам, з посиланням на норми законів та інших нормативно-правових актів України та про незабезпечення участі заявників при проведенні перевірки, як ними це вимагалося і як це передбачено Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та Указом Президента України № 109/2008 від 07.02.2008 року "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" (109/2008)

Проігнорувавши вищенаведені порушення прав позивачів з боку КЕВ м.Дніпропетровська та військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону, суд першої інстанції тим самим фактично відмовив позивачам у захисті їх прав на отриміння інформації щодо усіх звернень та запитів, і права на отримання повної, обґрунтованої, вичерпної та мотивованої відповідді по всім питанням, поставлении ними у своїх зверненнях, що судовою колегією розцінюється як невиконання визначенного у статті 2 КАСУ завдання адміністративного судочинства, а рішення суду першої інстанції визнається відповідно таким, що суперечить принципу законності та обґрунтованості (стаття 159 КАС України)

Оцінюючи правомірності дій та бездіяльності відповідачів у цій справі, судова колегія враховує всі обставини справи щодо неухильного виконання відповідачами норм Законів України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та "Про інформацію" (2657-12) , забезпечення ними реалізації конституційних прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на письмове звернення та обов'язкове одержання останніми обґрунтованої, конкретної та однозначної і повної відповіді й запитуваної інформації, їх права на роз'яснення порядку оскарження прийнятих за ними рішень, створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень, а також з'ясування відповідачами причин, що породжували неодноразові звернення позивачів та вжиття посадовими особами відповідачів заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків щодо розгляду звернень громадян.

Такий підхід до вирішення справи зумовлений вимогами ч.3 ст. 2 КАС України щодо відповідності дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, використанням ним повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтованості та розсудливості прийнятого ним рішення, дотримання принципу рівності перед законом, необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Аналіз вищенаведених обставин та встановлених під час судового розгляду фактів, приводить судову колегію до висновку про допущення відповідачами безпідставної відмови в задоволенні законних вимог позивачів, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді їх звернень, що у своїй сукупності призвело до тривалого вирішення позивачами головного для них питання стосовно правомірності ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов по Дніпропетровському гарнізону та перебування їх сім'ї на цьому обліку.

Про формальний підхід квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, Південного територіального управління квартирно-експлуатаційного управління та військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону до звернень позивачів свідчать наступні факти, які підтверджені письмовими доказами по справі та не спростовані в судовому рішенні першої інстанції, а саме: відповідь квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська від 14.07.2010р. № 748 містить в собі неповну та недостовірну інформацію; відповідь квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська від 21.08.2009 р. № 1084 надсилалась позивачам за адресою АДРЕСА_3, незважаючи на те, що у зверненні була зазначена інша адреса; відповідь відповідь квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська на звернення ОСОБА_1 від 25.08.2009р. також надсилалась 14.09.2009 р. за №1151 за адресою АДРЕСА_4, а не за зазначеною у відповіді на запит про надання письмової інформації адресою; аналогічно надсилалася відповідь КЕВ м.Дніпропетровська від 13.10.2009р. №1307; відсутні докази відправлення квартирно-експлуатаційним відділом м.Дніпропетровська в адресу позивачів та отримання ними відповіді на їх звернення від 21.04.2010р.; у відповіді відсутня інформація щодо запиту про надання письмової інформації від імені ОСОБА_2 від 10.06.2010р., а також відповіді на нього від 21.06.2010р. №634; відповідь КЕВ м.Дніпропетровська містить інформацію про те, що 16.06.2010р. за №825 надана відповідь на звернення ОСОБА_2 від 10.06.2009р містить недостовірну інформацію, оскільки ще у жовтні 2009 року наказом

начальника КЕВ м.Дніпропетровська працівнику цієї установи за ненадання відповіді на це

звернення оголошено догану; аналогічна ситуація склалася і стосовно відповіді КЕВ м. Дніпропетровська від 21.08.2009 р. №1084 на звернення ОСОБА_1 від 23.07.2009 р.

Крім того, матеріалами справи безспірно підтверджено, що звернення ОСОБА_1 від 06.07.2009 р., було зареєстровано КЕВ м.Дніпропетровська з порушенням порядку реєстрації вхідних документів, передбаченого п.4.3.11 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.11.1998 р № 400, тобто лише на наступний день після його отримання, а відповідь відповідача від 14.07.2010 р. в порушення вимог п. 5.1 Примірної інструкції з діловодства міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономне Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 17.10.1997р. №1153 (1153-97-п) ; п.4.7.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України затвердженої 11.11.98р. №400 - була надіслана заявнику лише 19.07.2010 р.

На всі вищенаведені порушенні КЕВ м.Дніпропетровська, ні Південне територіальне управління квартирно-експлуатаційного управління, ні військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону належної уваги не звернули, та на звернення до них позивачів лише формально проводили перевірки і надавали відповіді без вникнення до суті правовідносин, які виникли між сторонами та призвели до звернення позивачів в Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління та в прокуратуру.

Наведене підтверджується долученими до матеріалів адміністративної справи письмовими доказами (відповідями, листами, тощо), а також наданими відповідачами матеріалами перевірок по зверненням до них позивачів і облікової справи, проаналізувавши які судова колегія дійшла висновку про те, що під час проведення відповідних перевірок по зверненням подружжя ОСОБА_1 ні Південне територіальне квартирно-експлуатаційного управління, ні Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону не складали план проведення перевірок та здійснювали оцінку результатів цих перевірок на предмет виконання вимог нормативно-правових актів посадовими і службовими особами КЕВ, аналізу відомостей, які містяться у реєстраційно-контрольних картках чи журналах реєстрації звернень громадян, що ведуться на паперових та/або електронних носіях, відповідях, довідках, архівних і аналітичних матеріалах, інших документах тощо. Також, не зважаючи на неодноразовість звернення до них позивачів, та тривалість часу по вирішенню ними спірних питань, вказаними відповідачами по справі за результатами проведених перевірок та оцінки рівня організації роботи із зверненнями позивачів - не складалися відповідні звіти, а при виявленні недоліків (що у даному випадку дійсно мало місце) -не надавалося рекомендацій щодо їх усунення та удосконалення роботи по зверненням громадян ОСОБА_1.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції в своєму рішенні взагалі не проаналізував дії та відповідь військової прокуратури Південного регіону України від 27.05.2010 р. № 2042/2/8, згідно якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у доступі до інформації про них, а саме: у наданні права на ознайомлення із книгами реєстрації вихідної кореспонденції, реєстрами на її відправку цієї прокуратури, а також виписками із цих документів стосовно відправки кореспонденції на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відповідно, судом не було мотивовано відмову у задоволенні вимог позивачів про визнання незаконними дії військової прокуратури Південного регіону України, які виразились у навмисному приховувані інформаці, що стосується відправлення цією прокуратурою протягом 2009 -2010 рр. кореспонденції на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Проте, такі дії військової прокуратури Південного регіону України вочевидь суперечать вимогам Законів України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та "Про інформацію" (2657-12) , які визначають права позивачів на ознайомлення з усіма матеріалами та інформацією, яка стосується їх особисто. Жодним нормативним актом України не передбачено обмеження права позивачів на ознайомлення з книгами реєстрації вихідної кореспонденції прокуратури, реєстрами на її відправку цією прокуратурою в їх адресу кореспонденції, а також на отримання відповідних виписок з цих документів.

Особливу увагу судова колегія звертає на дії та бездіяльність військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та військової прокуратури Південного регіону України, які чинним законодавством, зокрема Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) та Указом Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування"№ 109/2008 від 07.02.2008 року (109/2008) , наділені особливими повноваженнями по забезпеченню нагляду за додержанням прав громадян на звернення, додержанням законів з питань звернень громадян, та поновлення їх порушених прав. Відповідно до своїх повноважень, саме вказані прокуратури об'єктивно мали можливість та навіть були зобов'язанні вжиті усі передбачені законом заходи задля захисту законих конституційних прав позивачів на звернення, отримання повних та обґрунтованих відповідей та інформації, а також задля розв'язання виниклих спірних у цій справі правовідносин, що у свою чергу запобігало б повторним звернення ОСОБА_2 до них як до суб'єктів вланих повноважень так і до суду.

Таким чином, судова колегія визнає необґрунтованим рішення суду першої інстанції та таким, що підлягає скасуванню в частині відмови позивачам у задоволенні їх вимог про: визнання протиправними дій квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська по навмисному приховуванню інформації; необґрунтованій відмові у наданні інформації за письмовим запитом ОСОБА_1 від 25.05.2010 р і від 10.06.2010 р.; наданні неповної і недостовірної інформації за результатом розгляду запиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.07.2010 р. та навмисному приховуванні інформації; необґрунтованій відмови у наданні інформації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по їх зверненням, які надходили до квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська від інших установ та організацій та по яким надавались відповіді; по наданню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листом від 21.06.2010 р. № 634 за результатам розгляду їх запиту від 10.06.2010 р. інформації, що не відповідає дійсності; інформації; по відправленню на ім'я ОСОБА_2 відповіді від 14.07.2010 р. № 748 лише 19.07.2010 р.; не роз'ясненні права на оскарження прийнятого рішення по запиту ОСОБА_1 про від 25.05.2010 р. та запиту ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 02.07.2010 р; а також по реєстрації звернення ОСОБА_1 від 06.07.2009 р. у книзі реєстрації вхідних документів лише 07.07.2009 р.; а також у визнанні протиправною бездіяльність КЕВ м. Дніпропетровська щодо реалізації права доступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до інформації стосовно них та вільного її одержання; надання для ознайомлення матеріалів перевірок за наслідками розгляду звернень ОСОБА_2 від 10.06.2009 р., 11.06.2009 р, 25.08.2009 р.; звернень ОСОБА_1 від 06.07.2009 р., 23.07.2009 р., 02.10.2009 р.; щодо надання ОСОБА_1 відповіді на запит про надання письмової інформації від 02.07.2010 р. та за запитом про надання письмової інформації ОСОБА_1 від 12.01.2010 р. і ОСОБА_1 від 26.01.2010 р. та від 25.05.2010 року.

Підлягає скасуванню також рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачам у визнанні протиправними дій та бездіяльності Південного територіального

квартирно-експлуатаційного управління стосовно незабезпечення неупередженого, об'єктивного

і всебічного розгляду скарги ОСОБА_2 від 27.07.2010 р., та щодо надання необґрунтованої відповіді на скаргу ОСОБА_2 від 27.07.2010 р., та направлення 31.08.2010 р. в адресу ОСОБА_2 відповіді від 25.08.2010 р. № 303/22/6/494; а також в частині визнання протиправними дії військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону стосовно неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 14.05.2010 р. та ОСОБА_2 від 25.06.2010 р., з забезпеченням повної та об'єктивної перевірки всіх викладених у зверненні доводів, участі заявників, та надання обґрунтованої і мотивована відповіді з посиланням на норми чинного законодавства, і протиправними дій військової прокуратури Південного регіону України щодо приховувані інформації, що стосується відправлення протягом 2009 -2010 рр. кореспонденції на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та обмеження позивачів у доступі до інформації про реєстрацію вихідної кореспонденції на їх адресу, а також по відмові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листом від 27.05.2010 р. № 2042/2/8 на ознайомлення із книгами реєстрації вихідної кореспонденції, реєстрами на її відправку цієї прокуратури, виписками із цих документів стосовно відправки кореспонденції на їх ім'я

У той же час, судова колегія вважає не підлягаючими задоволенню вимоги позивачів в частині

визнання незаконними дій та бездіяльності відповідачів по справі стосовно: оголошення та поширення конфіденційної інформації щодо ОСОБА_2, яка міститься у адресованому їй листі відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб щодо порядку реєстрації неповнолітніх дітей військовослужбовця; у збиранні, зберіганні, використанні конфіденційної інформації щодо ОСОБА_2, яка міститься у адресованому їй листі відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб щодо порядку реєстрації неповнолітніх дітей військовослужбовця; у збиранні, зберіганні, використанні, поширенні конфіденційної інформації щодо ОСОБА_2 без її згоди; у неповідомленні ОСОБА_2 у період збирання інформації про неї, з якою метою які відомості про неї, з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються; щодо надання доступу стороннім особам, а саме, посадовим особам квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська до відомостей, які містять конфіденційну інформацію щодо ОСОБА_2, зібраною у зв'язку з розглядом цією прокуратурою звернення ОСОБА_1 від 05.06.2009 р. ; а також щодо порушення права власності ОСОБА_2 на одержаний від відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб лист щодо порядку реєстрації неповнолітніх дітей військовослужбовця. Наведені вимоги позивачів не підлягаються задоволенню, оскільки вказана подружжям ОСОБА_2 в позовній заяві інформація не відносить до конфіденційної інформації в тому розумінні, як це сприймається позивачами. Крім того, зазначена позивачами інформація отримувалася під час проведення перевірки за зверненням ОСОБА_2, та використовувалася лише в межах провадження по скаргам та звернень ОСОБА_2, і з метою вирішення спірних правовідносин, що не може бути розцінено як незаконе її збирання, зберігання, використання, або розповсюдження.

Не підлягають задоволенню, на погляд судової колегії, вимоги позивачів і в частині стягнення на їх користь з відповідачів матеріальної та моральної шкоди.

Про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з військової прокуратури Південного регіону України суми матеріальної шкоди в розмірі вартості квітків на проїзд до місцезнаходження вказаного відповідача, свідчить зміст статті 25 Закону України "Про звернення громадян", якою саме й врегульовано відшкодування збитків громадянину у зв'язку з порушенням вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) при розгляді скарги, та відповідно якої відшкодуванню підлягають лише завдані органом або посадовою особою в результаті прийняття неправомірного рішення щодо звернення громадянина матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток.

Таким чином, спеціальною нормою права передбачено відшкодування матеріальних та моральних збитків у зв'язку з вчиненням особою неправомірних дій або прийняття неправомірного рішення, а витрати підлягають відшкодуванню лише понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу.

З матеріалів справи вбачається, що з боку відповідача мала місце бездіяльність по ознайомленню позивачів з відповідними книгами реєстрації та документами, і будь якого рішення військовою прокуратурою Південного регіону України стосовно звернення ОСОБА_2 не приймалося, при цьому направлений в їх адресу лист не може ототожнюватися з "рішенням". Також, звертає на себе увагу та обставина, що військова прокуратура Південного регіону України не запрошувала позивачів і їх виїзд до вказаної прокуратури був власною ініціативою без вимоги відповідного органу, що відповідно унеможлює покладення на військову прокуратуру Південного регіону України понесених позивачами витрат на придбання квитків на проїзд.

За змістом статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 1.12.1994 року № 266/94- ВР, із змінами, понесені позивачами витрати на проїзд до військової прокуратури Південного регіону України також не можно віднести до збитків у розумінні цього Закону.

Враховуючи наявність декількох способів подання скарги, передбачених Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , судова колегія також вважає правильним висновок суду, що проїзд до іншого населеного пункту з метою особистого подання скарги є реалізацією права позивача на звернення за власною ініціативою, порушення цього права не позбавляє позивача повторно звернутися на особистий прийом для вирішення викладених у зверненні питань, а понесені витрати на проїзд не можуть бути віднесені до витрат, які позивач зробила для відновлення свого порушеного права, оскільки порушення права позивача на особистий прийом було відсутнє до вчинення таких дій.

За вищенаведених обставин та з урахуванням того, що спірні правовідносини між позивачами та відповідачами у цій справі тривають вже декілька років, і оскаржені у цій справі дії та бездіяльність відповідачів по справі не є первісним, або останнім зверненням, судова колегія не вбачае також й підстав для задоволення вимог позивачів про відшкодування моральної шкоди. Крім того, вимогаючи вказане відшкодування, позивачі не навели обґрунтованих доводів та обставин стосовно спричинення їм моральної шкоди оскаржуваними у цій справі діями та бездіяльністю відповідачів, також як і не мотивували належним чином в чому саме полягають їх моральні страждання саме від оскаржуваних у цій справі дій та бездіяльності відповідачів.

Також судова колегія бере до уваги наявність в провадженні судів інших адміністративних справ за позовами ОСОБА_2 по іншим діями та бездіяльності цих же відповідачів, та наявність у позивачів права та можливості вирішити питання про відшкодування моральної шкоди при розгляді їх позову по захисту житлових права.

Щодо винесення окремої ухвали стосовно відповідачів у цій справі, судова колегія зазначає, що порядок постановлення судом окремих ухвал визначений статтею 166 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що підстави для постановлення окремої ухвали відсутні виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Судова колегія зазначає, що позовна вимога - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів у справах, що виникають з відповідних правовідносин. Позовні вимоги можуть спрямовуватися на поновлення порушеного права й усунення наслідків правопорушення. Позовна вимога повинна містити вимогу до відповідача.

У відповідності до ч.3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Це означає, що зазначена частина статті містить перелік вимог, що можуть міститися у конкретному адміністративному позові. Вимога позивачів про постановлення окремої ухвали не є вимогою адміністративного позову, перелік яких визначений КАС України (2747-15) . Окрема ухвала -це судове рішення адміністративного суду, яке опосередковує виявлені судом під час розгляду справи порушення закону, тобто нормативно сформульоване право суду постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії або бездіяльності яких визнаються протиправним (мають ознаки правопорушення). Окрема ухвала є реагуванням на ті порушення, що не можуть бути усунені постановою, а також на причини й умови вчинення порушень з метою запобігання їх повторенню.

Виходячи з наведеного, судом не вбачається підстав для винесення окремої ухвали відносно зазначених позивачами відповідачів по цій справі.

Вимоги апеляційної скарги позивачів щодо стягнення судових витрат з відповідачів також підлягають частковому задоволенню виходячи з приписів ст.87 КАСУ згідно якої до судових витрат відносяться судовий збір та витрат, пов'язані з розглядом справи якими є: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місце та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз. Всі інші витрати, які позивач просить відшкодувати з відповідача не відносяться до судових витрат, визначених статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України

При цьому, судова колегія бере до уваги вимоги статті 94 КАСУ та визначену на час звернення позивачів до суду суму, яка підлягала сплаті при подачі адміністративного позову, розмір якої складав 3,40 грн. Саме вказана суму й підлягає стягненню на користь позивача з державного бюджету як сплачений при зверненні до суду з позовом у цій справі судовий збів. Іншу сплачену позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду суму, слід вважати зайво сплаченою, тому вона підлягає не стягненню, а поверненню з державного бюджету.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 205, ст. 207 КАС України, судова колегія -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -задовольнити частково

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року -скасувати та прийняти нову постанову якою позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дій та бездіяльність квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська щодо об'єктивного, всебічного і вчасного розгляду звернень ОСОБА_1 і ОСОБА_2, реалізації їх прав на письмове звернення та обов'язкове одержання обґрунтованої і мотивованої відповіді, які полягають:

- у бездіяльності щодо: реалізації права доступу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до інформації стосовно них та вільного її одержання; надання для ознайомлення матеріалів перевірок за наслідками розгляду звернень ОСОБА_2 від 10.06.2009 р., 11.06.2009 р, 25.08.2009 р.; звернень ОСОБА_1 від 06.07.2009 р., 23.07.2009 р., 02.10.2009 р.; щодо надання ОСОБА_1 відповіді на запит письмової інформації від 02.07.2010 р. та за запитом письмової інформації ОСОБА_1 від 12.01.2010 р. і ОСОБА_1 від 26.01.2010 р. та від 25.05.2010 року;

- у протиправних діях по: навмисному приховуванню інформації; необґрунтованій відмові у наданні інформації за письмовим запитом ОСОБА_1 від 25.05.2010 р і від 10.06.2010 р.; наданні неповної і недостовірної інформації за результатом розгляду запиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 02.07.2010 р. та навмисному приховуванні інформації; необґрунтованій відмови у наданні інформації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по їх зверненням, які надходили до квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська від інших установ та організацій та по яким надавались відповіді; по наданню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листом від 21.06.2010 р. № 634 за результатам розгляду їх запиту від 10.06.2010 р. інформації, що не відповідає дійсності; інформації по відправленню на ім'я ОСОБА_2 відповіді від 14.07.2010 р. № 748 лише 19.07.2010 р.; не роз'ясненні права на оскарження прийнятого рішення по запиту ОСОБА_1 про від 25.05.2010 р. та запиту ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 02.07.2010 р; а також по реєстрації звернення ОСОБА_1 від 06.07.2009 р. у книзі реєстрації вхідних документів лише 07.07.2009 р.