2а-4345/11/0170 Про визнання недійсним рішення міської ради щодо визначення проектами землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів відповідних категорій земель - 23.01.2012 Прийняття

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2011 у задоволенні адміністративного позову Прокурора м. Алушти АР Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим до Алуштинської міської ради АР Крим, - відмовлено (арк. с. 71).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доводи позову щодо фактичного визначення проектами землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів відповідних категорій земель не ґрунтуються на законі, оскільки жодна норма, що Земельного Кодексу України (2768-14) не вказує на обов'язок розробки або використання органом місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів для віднесення земель до тієї чи іншої категорії в межах населених пунктів.

Не погодившись з рішенням суду, Прокурор м. Алушти АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги (арк. с. 76).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки судом першої інстанції не враховано, що оскаржуваними рішеннями Алуштинської міської Ради встановлено категорію земель без розроблення її землевпорядної документації, що суттєво порушує інтереси територіальної громади м. Алушти та інтереси держави.

В судове засідання, призначене на 23.01.2012 прокурор, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату та час апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с. 85-87), про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що прокурор, позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність прокурора, представників позивача та відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

07.07.2010 58-ю сесією 5-го скликання Алуштинської міської ради прийнято рішення №58/22 «Про встановлення категорії земель», відповідно до пункту 1 якого, земельні ділянки в межах міста Алушта, які не надано в користування або власність фізичним та юридичним особам, віднесено за основним цільовим призначенням до земель житлової та громадської забудови відповідно до діючого генерального плану міста Алушти (арк.с.8).

Рішенням 59-ї сесії 5-го скликання Алуштинської міської ради від 21.07.2010 №59/15 внесено зміни в п. 1 рішення Алуштинської міської ради від 07.07.2010 року №58/22, і викладено його в іншій редакції, а саме: віднесено земельні ділянки орієнтовною площею 161,4 га в межах міста Алушта, які не надано в користування або власність фізичним або юридичним особам, за основним цільовим призначенням до земель запасу категорії земель житлової та громадської забудови (арк.с.9).

Судом першої інстанції встановлено, що Прокуратурою м. Алушта проведено перевірку з питань додержання органами місцевого самоврядування земельного законодавства України, в ході якої прокурор дійшов висновку, що вищезазначені рішення Алуштинської міської ради не відповідають вимогам ст. ст. 20, 38, 39 Земельного кодексу України, ст.25, частини третьої ст. 53 Закону України «Про землеустрій», оскільки ними встановлено категорію земель житлової та громадської забудови без розроблення її землевпорядної документації, яка фактично визначає відповідні категорії земель, що порушує інтереси територіальної громади м. Алушта та інтереси держави у вигляді дискредитації органів влади та місцевого самоврядування, в зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними.

08.09.2010 на вказані рішення Прокурором м. Алушта принесено протест у задоволенні якого Алуштинською міською радою 06.10.2010 відмовлено (арк. с. 8-зворотній бік, 9-зворотній бік).

Що стосується доводів представника прокуратури щодо необґрунтованого визначення Алуштинською міською радою в рішенні 59-ї сесії 5-го скликання від 21.07.2010 року №59/15 земельних ділянок орієнтовною площею 161,4 га в межах міста Алушта, яку не надано в користування або власність фізичним або юридичним особам, для віднесення за основним цільовим призначенням до земель запасу категорії земель житлової та громадської забудови, то судом встановлено, що віднесення саме цієї площі земельної ділянки здійснювалося на підставі даних форми 6-зем, з урахуванням матеріалів з інвентаризації земель м. Алушта по категоріям земель, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями рішення постійно діючої комісії з питань законності та правопорядку, охорони прав, свобод та законних інтересів громадян від 19.07.2010 року 2/50/4 та матеріалів з інвентаризації земель м. Алушта по категоріям земель, в якому міститься схематичне відображення земель, що не надані у власність та користування (арк.с. 69-76).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а постанову суду належить залишити без змін, виходячи з наступного.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Конституції України (254к/96-ВР) , Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (1789-12) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Суд першої інстанції здійснив аналіз зазначеного діючого законодавства України і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Статтею 20 Закону визначені повноваження прокурорів, зокрема, право опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.

Відповідно до статей 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить у тому числі розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України визначений перелік категорій земель України на які поділяються за цільовим призначенням землі України.

Відповідно до частини першої ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Отже вказаною нормою органам місцевого самоврядування надано право встановлювати цільове призначення земельних ділянок відповідно до ст.19 земельного кодексу України.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 53 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів визначають, цільове призначення земель населених пунктів.

Позовні вимоги та доводи апеляційної скарги Прокурора м. Алушти обґрунтовані тим, що на думку прокуратури віднесення земель до певної категорії неможливо без проекту землеустрою щодо впорядкування території м. Алушта.

Проте такі висновки правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги та не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років;

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що проект землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів в розумінні цього поняття згідно до Закону України «Про землеустрій» (858-15) , який крім того, як зазначено в преамбулі до нього, визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, визначає використання земель, але не є тим документом на підставі якого здійснюється віднесення органом місцевого самоврядування земель до тієї чи іншої категорії земель, в межах якої вже в подальшому визначається вид використання її власником або користувачем, з урахуванням документації з землеустрою.

При цьому посилання Прокурора м. Алушта на частину п'яту статті 20 Земельного Кодексу України також є неспроможними, оскільки зазначена норма визначає необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою при визначенні власником або користувачем виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Наведені обставини дають судовій колегії право на висновок, що жодна норма Земельного кодексу України (2768-14) , який в даному випадку регулює відносини, пов'язані з реалізацією органом місцевого самоврядування своїх повноважень, не вказує на обов'язок розробки або використання органом місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів для віднесення земель до тієї чи іншої категорії в межах населених пунктів.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення відповідача, зокрема щодо встановлення цільового призначення земельної ділянки, яку не надано в користування або власність, орієнтовною площею 161,4 га в межах міста були прийняті обґрунтовано, на підставі та у спосіб, передбачений Земельним законодавством, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Прокурора м. Алушти АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.09.11 у справі № 2а-4345/11/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.09.11 у справі № 2а-4345/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.