Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В., Бухтіярової О. І., Костенко М. І.; розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 р.

у справі № 2-4/3230-2006А

за позовом військового прокурора Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Євпаторійський авіаційний ремонтний завод"

до Євпаторійської об'єднаної державної податкового інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

У вересні 2005 р. військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України "Євпаторійський авіаційний ремонтний завод" (далі - позивач, ДП МОУ "Євпаторійський авіаційний ремонтний завод") з позовом до Євпаторійської об'єднаної державної податкового інспекції (далі - відповідач, ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000361701/0 від 21.02.2005 р., № 0000361701/1 від 11.04.2005 р. та № 0000361701/2 від 14.06.2005 р. в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 33 263,76 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 66 527,52 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2008р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП МОУ "Євпаторійський авіаційний ремонтний завод" за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2004 р., за результатами якої складено акт від 18.02.2005 р. №47/231 та встановлено порушення позивачем вимог статей 4, 6, 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).

На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення № 0000361701/0 від 21.02.2005 р., № 0000361701/1 від 11.04.2005 р. та № 0000361701/2 від 14.06.2005 р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 33 263,76 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 66 527,52 грн.

Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що податок з доходів фізичних осіб, одержаних військовослужбовцями у вигляді грошового забезпечення та грошових винагород, не утримувався та в бюджет не перераховувався.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що порушень Закону з боку ДП МОУ "Євпаторійський авіаційний ремонтний завод" не встановлено, тому донарахування податку з доходів фізичних осіб є неправомірним.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства є помилковим.

За приписами п. 22.7 ст.22 Закону суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Статтею 48 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 р." встановлено, що компенсація витрат, пов'язаних із справлянням податку з доходів фізичних осіб відповідно до Закону із грошового забезпечення, грошових винагород та інших винагород, одержаних військовослужбовцями, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальним нормативним правовим актом, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу у зв'язку з виконанням ними обов'язків несення служби, є Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від15.01.2004 р. №44 (44-2004-п) (далі - Порядок).

Згідно п. 4 Порядку встановлено, що податок з доходів фізичних осіб, утриманий з грошового забезпечення, не перераховується на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Джерелом виплати грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу, які утримуються за рахунок небюджетних коштів, п.5 Порядку визначає нараховану суму податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, яка залишається розпорядженні відповідних установ (організацій, підприємств) для здійснення рівноцінної та повної компенсації. Виплата грошової компенсації здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в кошторисах податкових агентів, які провадять виплати грошового забезпечення для здійснення виплат грошового забезпечення.

З матеріалів справи та висновку судового експерта №90/06 від 14.12.2006 р. у період з 01.01.2004 р. по 30.09.2004 р. вбачається, що грошове забезпечення військовослужбовців на ДП МОУ "Євпаторійський авіаційний ремонтний завод" здійснювалося за рахунок позабюджетних коштів, отриманих в результаті господарської діяльності, що сторонами у судах попередніх інстанцій не заперечувалось. Податок не перераховувався на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Отже, і виплата грошової компенсації правомірно здійснювалася за рахунок цих коштів.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що в діях позивача відсутні підстави для нарахування податку з податку з доходів фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій за проведені виплати грошової компенсації, оскільки п.4 Порядку чітко встановлено, що податок з доходів фізичних осіб, утриманий з грошового забезпечення, не перераховується на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень № 0000361701/0 від 21.02.2005 р., № 0000361701/1 від 11.04.2005 р. та № 0000361701/2 від 14.06.2005 р. в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 33 263,76 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 66 527,52 грн., вимоги щодо скасування зазначених рішень в цій частині були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 р. у справі № 2-4/3230-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно Т. В. Давидовська