Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД"

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2012

у справі № 2а-13511/11/0170/11

за позовом Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

до Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД"

про стягнення заборгованості з податку на додану вартість

Державна податкова інспекція в м. Керчі Автономної Республіки Крим звернулась до суду, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом про стягнення з Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД" заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 14 703,22 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011 позов задоволено частково; стягнуто з МП у вигляді ТОВ Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД" з розрахункових рахунків в установах банків, які обслуговують МП у вигляді ТОВ Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД", заборгованість з податку на додану вартість в сумі 14 475,98 грн. на користь Державного бюджету м. Керчі АР Крим в УДК в АРК м. Сімферополь; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2012 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог; стягнуто з МП у вигляді ТОВ Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД" з розрахункових рахунків в установах банків, які обслуговують МП у вигляді ТОВ Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД", заборгованість з податку на додану вартість в сумі 14 703,22 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем в порядку звітності до податкового органу надано декларації з податку на додану вартість, відповідно до яких сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет складає за лютий 2009 року - 843 грн., за березень 2009 року - 299 грн., за квітень 2009 року - 546 грн., за травень 2009 року - 563 грн., за червень 2009 року - 827 грн., за липень 2009 року - 596 грн., за серпень 2009 року - 1 187 грн., за вересень 2009 року - 921 грн., за жовтень 2009 року - 665 грн., за листопад 2009 року - 842 грн., за грудень 2009 року - 631 грн., за січень 2010 року - 232 грн., за лютий 2010 року - 291 грн., за березень 2010 року - 201 грн., за квітень 2010 року - 205 грн., за травень 2010 року - 915 грн., за червень 2010 року - 191 грн., за липень 2010 року - 179 грн., за серпень 2010 року - 147 грн., за вересень 2010 року - 216 грн., за жовтень 2010 року - 92 грн. Всього сума узгоджених податкових зобов'язань по вищезазначених деклараціях склала 10 589 грн.

За результатами проведених невиїзних документальних перевірок позивача з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість МП у вигляді ТОВ Інтехкомцентр "Альтаїр", прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000791502/0 від 08.04.2010 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 1 358,40 грн., яке було вручене відповідачу 03.04.2010 згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення;

- № 0001381502/0 від 31.05.2010 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 434,50 грн., яке було вручене відповідачу 03.06.2010 згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення;

- № 0003151502/0 від 11.11.2010 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 369,51 грн., яке було вручене відповідачу 13.11.2010 згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення;

- № 0002921502/0 від 08.09.2011 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 227,24 грн., яке було вручене відповідачу 10.09.2011 згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Позивачем нарахована пеня в сумі 1 724,56 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Зобов'язання з податку на додану вартість за період з лютого 2009 року по жовтень 2010 року, визначені самостійно позивачем, штрафні санкції та пеня, нараховані за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань за 2008 рік, у встановлені законодавством терміни не сплачені.

Позивачем на адресу відповідача було направлено першу та другу податкові вимоги, відповідно, № 1/198 від 16.07.2008 та № 2/224 від 22.08.2008 на суму 10 883,74 грн.

Однак, такі заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Податковий орган, посилаючись на наявність податкової заборгованості з податку на додану вартість в сумі 14 703,22 грн., в т.ч.: 10 589 грн. зобов'язань з податку на додану вартість, визначених відповідачем самостійно, 2 389,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 1 724,56 грн. пені, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 14 475,98 грн., оскільки матеріалами справи підтверджено зазначену суму податкового боргу, щодо суми в розмірі 227,24 грн., то податковим органом не надсилалось відповідачу податкової вимоги, в зв'язку з чим він не має права на стягнення цієї суми податкового боргу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що у разі, якщо сума податкового боргу, зазначеного у позовній заяві про стягнення податкового боргу більша ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби має надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону).

Згідно з пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, передбачено право органів державної податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 цього Кодексу у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно заявив до стягнення суму податкового боргу з податку на додану вартість, з урахуванням боргу, що виник після надіслання податкових вимог позивачу.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Інтехкомцентр "Альтаїр ЛТД" відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .