Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Гордійчук М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, Личаківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною відмову в проведенні перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, зобов'язання Міністерства фінансів України шляхом списання коштів з відповідних рахунків Державного казначейства України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації для виплати позивачеві недоплаченої грошової допомоги до 05 травня як інваліду війни в сумі 3360,00 грн. за 2008 рік та зобов'язання Личаківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради виплатити, одержану на ім'я позивача недоплачену щорічну грошову допомогу до 05 травня як інваліду війни в сумі 3360,00 грн. за 2008 рік.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови в проведенні перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня; зобов'язано Личаківський відділ соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради зробити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2008 рік та здійснити вирлату цих коштів в розмірі 3 448,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни 2 групи, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на підставі частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; звертався до Личаківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою про перерахунок здійсненої йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за результатами розгляду якої відповідачем у здійснення такого перерахунку відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо виплати позивачеві у 2008 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 №183 (183-2008-п) "Про розміри грошової допомоги, яка виплачується у 2008 році згідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) .

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з правомірності дій відповідача щодо виплати позивачеві у 2008 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 №183 (183-2008-п) "Про розміри грошової допомоги, яка виплачується у 2008 році згідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) згідно з пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Зазначена позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що під час виникнення спірних правовідносин - призначення та виплати позивачеві органом праці та соціального захисту населення щорічної разової допомоги до 05 травня, застосуванню підлягали положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) як нормативно-правого акту, що був прийнятий пізніше. Крім того, судом апеляційної інстанції в обґрунтування судового рішення вказано на те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) зазначені положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнано неконституційними вже після проведення виплати допомоги позивачеві.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із зазначеною позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину п'яту статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в редакції, згідно з щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 №183 (183-2008-п) встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни ІІ групи здійснюється у розмірі 400,00 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI (107-17) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи положення Конституції України (254к/96-ВР) щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 13 Закону України України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у попередній редакції поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008.

Таким чином, у 2008 році -з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) були чинними.

Аналізуючи співвідношення положень статті 13 Закону України України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та підпункту "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо пріоритетності застосування у період до 21.05.2008 положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) як такого, що прийнято пізніше.

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач фактично отримав від відповідача щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року (183-2008-п) "Про розміри грошової допомоги, яка виплачується у 2008 році згідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) та пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , 03 травня 2008 року.

Таким чином, виплата відповідачем щорічної разової грошової допомоги здійснювалася до 5 травня в період, коли положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) були чинними, а їх виконання обов'язковим. Відтак, дії відповідача на час виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 №183 (183-2008-п) , Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) були правомірними.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями відповідача, а прийняттям законодавцем неконституційних положень, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість позиції суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій відповідача.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості захистити своє право на отримання недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги в порядку, визначеному частиною третьою статті 152 Конституції України.

Зазначена позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 30 травня 2011 року №21-61а11.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.