Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Курапової З.І.,

суддів Лядової Т.Р.,

Привалової А.В.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Сімферопольського міського центру зайнятості- ОСОБА_5, довіреність № № 2265 від 02.08.11

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія- ОСОБА_6, довіреність № № 01-17/сер-1356 від 20.06.11

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 22.06.11 по справі № 2а-4716/11/0170/4

за позовом Сімферопольського міського центру зайнятості (вул. Р. Люксембург, 7, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (вул. Садова, 19; вул. Вузлова, 6, Мазанка; м.Сімферополь, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97530; 95047)

про стягнення

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.06.2011 у справі № 2а-4716/11/0170 (суддя Циганова Г.Ю.) відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з постановою суду, Сімферопольський міський центр зайнятості звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.06.2011 у справі № 2а-4716/11/0170 та прийняти нову постанову суду про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача заперечує проти апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сімферопольський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" про стягнення 632,58 грн.

Позов засновано на положеннях частин 2, 3 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за N 232/16248 (z0232-09) (далі - Порядок №60/62), мотивовано тим, що через надання відповідачем недостовірних довідок про доходи ОСОБА_4, позивачем обчислено розмір допомоги по безробіттю у сумі, більшій ніж належало.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звільнена 05.05.2010 року з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, 07.05.2010 року звернулась до Сімферопольського міського центру зайнятості з питання надання статусу безробітної та виплати допомоги по безробіттю.

На підставі довідки про дохід ОСОБА_4 позивачем обраховано розмір допомоги по безробіттю та призначена її виплата.

25.11.2010 року посадовою особою Сімферопольського районного центру зайнятості за запитом позивача №06-2273 від 08.07.2010 року, у зв'язку із виявленням розбіжностей при звірянні даних у довідці про заробітну плату із даними розрахункових листів проведено перевірку (розслідування) страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за наслідками якої складено акт №22 від 25.11.2010 року.

За висновками даного акту виявлено розбіжності у розмірі 761,75 грн. тому як у довідці про заробітну плату помилково включено до складу заробітної плати за квітень 2010 року компенсація за травень 2010 року.

У зв'язку із цим позивачем розраховано розмір зайво виплаченої ОСОБА_4 допомоги по безробіттю за період з травня по грудень 2010 року; наказом від 18.01.2011 року №16 стягнуто з відповідача 632,58 грн. переплати, листом від 18.01.2011 року вих. №09-145 відповідачу запропоновано повернути вказані кошти.

До проведення розслідування 25.11.2010 року позивачем на адресу відповідача направлявся запит №06-1926 від 08.06.2010 року про підтвердження достовірності даних довідки про середню заробітну плату.

Відповідач у місяці, наступному за місяцем призначення допомоги по безробіттю зробив усі можливі заходи для належного повідомлення позивача про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_4, на підтвердження чого двічі надсилав позивачу довідку з правильними даними про розмір середньої заробітної плати вказаної особи.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях відповідача не має вини щодо проведення відповідачем зайвих виплат протягом періоду з червня по грудень 2010 року.

Пункт 6.2 Порядку №307 (z0915-00) передбачає, що допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Відповідно до п. 6 Порядку №60/62 (z0232-09) , якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем.

Відповідно до пункту 6.4 Порядку №307 (z0915-00) для визначення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю центр зайнятості користується відомостями персоніфікованого обліку застрахованих осіб, що накопичуються в органах Пенсійного фонду України.

Але позивач не скористався даними персоніфікованого обліку, тривалість і розмір зайвих виплат обумовлені переважно бездіяльністю самого позивача, який своєчасно не вжив належних заходів для перерахунку розміру допомоги по безробіттю, призначеної ОСОБА_4

Таким чином судова колегія вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції відмовив правомірно.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Сімферопольського міського центр зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.06.2011 у справі № 2а-4716/11/0170 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Апеляційну скаргу Сімферопольського міського центр зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.06.2011 у справі № 2а-4716/11/0170 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.06.2011 у справі № 2а-4716/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 грудня 2011 р.

З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова