Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаря Гончар Н.О. та представників сторін: від позивача Шестаков М.А. від відповідачівне з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Харкові

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009

у справі № 2а-856/07 (22-а-683/08)

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платника податків у м. Харкові

до 1. Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

2. Приватної фірми «Орнатус»

про зобов'язання вчинити певні дії, -

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Приватної фірми «Орнатус» солідарно оплатити 133 податкових векселя по податку на додану вартість на загальну суму 4 718 621,71 грн., виданих при імпорті товарів на митну територію України в березні, квітні 2007 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2007 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2007 та прийнято нову постанову, якою відмовлено позивачу в позові щодо зобов'язання оплатити солідарно 133 податкові векселі на загальну суму 4 718 62,71 грн., видані при імпорті товарів на митну територію України в березні, квітні 2007 року.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платника податків у м. Харкові, не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач-1 у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів відповідача заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- 01.01.2007 на податковий облік позивача був взятий платник податків -Приватна фірма «Орнатус» (що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 17.01.2007 № 1124), який був перереєстрований як платник ПДВ з видачею відповідного свідоцтва від 06.01.2007 за № 100015028;

- на протязі березня, квітня 2007 року ПФ «Орнатус» при імпорті на митну територію України товарів надала органам митного контролю податкові векселі, які були авальовані Харківською філією ВАТ «ВАБанк».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки суд дійшов висновку, що відповідач-2 правомірно для погашення податкового векселя відображало його суму у складі податкових зобов'язань в декларації по ПДВ у місяці погашення, а тому у позивача відсутнє право вимагати у першого і другого відповідачів повторного погашення спірних податкових векселів.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність заявлених СДПІ позовних вимог, невідповідність цих вимог визначеному чинним законодавством порядку погашення податкового боргу та помилковості у виборі СДПІ при зверненні до суду належного способу захисту порушеного права.

Однак, погодитись за таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Перевіряючи законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції оцінив доводи сторін і вирішив спір по суті та відмовив у позові з посиланням на те, що податкові векселі погашено у порядку, встановленому п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не перевірив належним чином його законність, і відмовив у позові, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави.

При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що правила ч.4 ст.105 КАС стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом, оскільки зазначені у ч.2 ст.162 КАС способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку.

У абзацах другому та третьому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень та суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі, і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього функцій і не перевірив належним чином законність рішення суду першої інстанції, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Харкові задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2009 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .