Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Лях О.П., Горбенко К.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-6396/11/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Антрацит" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих для працевлаштування інвалідів у 2010 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, -

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-6396/11/1270 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановлено стягнути з державного підприємства "Антрацит" (ідентифікаційний код 32226065, місцезнаходження: 94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, буд. 38) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31215230700010 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач – УДК у м. Антрацит ГУДКУ у Луганській області, код одержувача 25992095, код бюджетної класифікації платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 6196774,05 грн. (шість мільйонів сто дев’яносто шість тисяч сімсот сімдесят чотири гривні п’ять копійок) та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 191480,09 грн. (сто дев’яносто одна тисяча чотириста вісімдесят гривень дев’ять копійок).

Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 (1434-2002-п) , Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення (1434-2002-п) для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення (1434-2002-п) є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону. У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення (1434-2002-п) ).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року №875-XII із змінами та доповненнями для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, —у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 3 статті 18 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року (1434-2002-п) ) Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України № 875-, саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону України № 875, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 28 лютого 2011 року державне підприємство "Антрацит" на виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (70-2007-п) , подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік з переліком підприємств, що увійшли до складу господарського об’єднання, та /або відокремлених підрозділів роботодавця (арк. справи 9, 10), в якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 135 осіб.

Листом від 26 травня 2011 року за № 3/03-902 Антрацитівський міськрайцентр зайнятості повідомив Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що згідно звітів за формою № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" у 2010 році про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, відокремлений підрозділ "Шахта "Крепінська" державного підприємства "Антрацит", відокремлений підрозділ "Шахта ім. 50-річчя Радянської України" державного підприємства "Антрацит", відокремлений підрозділ "Антрацитівский ремонтно-механічний завод" державного підприємства "Антрацит", відокремлений підрозділ "Управління матеріально-технічного забезпечення" державного підприємства "Антрацит", відокремлений підрозділ "Навчально-курсовий комбінат" державного підприємства "Антрацит", відокремлений підрозділ "Вузол виробничо-технологічного зв’язку" державного підприємства "Антрацит", не повідомляли, а державне підприємство "Антрацит", відокремлений підрозділ "Шахта "Комсомольська" державного підприємства "Антрацит", відокремлений підрозділ "Шахта "Партизанська" державного підприємства "Антрацит", відокремлений підрозділ "Автобаза" державного підприємства "Антрацит", відокремлений підрозділ "Антрацитвантажтранс" державного підприємства "Антрацит" надавали відповідну інформацію (арк. справи 8).

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук відповідної роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з частиною першої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади - з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Цей припис Закону (875-12) конкретизовано в пункті 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року №314 (314-95-п) , згідно з яким працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов’язки місцевих органів соціального захисту населення, державної служби зайнятості та відділень Фонду соціального захисту інвалідів щодо працевлаштування інвалідів детально викладені відповідно в пунктах 11-13 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (314-95-п) .

Таким чином, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відомості про факти відмови в працевлаштуванні інвалідів які були направлені до підприємств відповідача для працевлаштування позивач, суб’єкт владних повноважень, не надав.

З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Оскільки постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості та висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-6396/11/1270 – задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-6396/11/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Антрацит" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих для працевлаштування інвалідів у 2010 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій – скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства "Антрацит" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих для працевлаштування інвалідів у 2010 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в письмовому провадженні набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.