2а-9093/10/11/0170 Про визнання незаконним рішення ДПІ про накладення штрафних санкцій за порушення правил застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 02.11.2011 Прийняття

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим від 05.07.2010 року за №0001622308 та від 05.07.2010 року №0001632308 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 57250,00 грн. та 21,33 грн. відповідно.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2011 року та прийняти нове рішення по справі.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважає його законним та обґрунтованим.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши доповідь головуючого щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення у справі, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про повну обґрунтованість позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів через наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, ОСОБА_4 є фізичною особою підприємцем, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.14), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в м. Судак АР Крим як платник податків.

25.06.2010 посадовими особами ДПІ у м. Судак була проведена перевірка господарської одиниці - бази відпочинку пансіонату «Маріаніда», яка знаходиться за адресою м.Судак, с. Веселе, Веселовська бухта б.6/20 за дотриманням суб'єктом господарювання -фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складений акт №000655 (номер бланку) (номер реєстрації в органах ДПІ 190/01/10/23/НОМЕР_1 (а.с.11-12), який покладений в основу прийняття відповідачем рішення № НОМЕР_2 від 05.07.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 57250,00грн. та 21,33грн. відповідно за порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на суму 11450 грн.; п.2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не видача особі, яка отримує товар, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, на суму 11450грн.; п.1, ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР, а саме відсутність патенту на здійснення торгівельної діяльності.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР (265/95-ВР) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідальність за порушення вищезазначених приписів встановлені статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Частиною 1 статті 17 Закону передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 №98/96-ВР (чинного на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Статтею 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» встановлено, що за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Як вбачається з матеріалів справи що 01.07.2010 та 01.07.2009 між позивачем та Приватним підприємством «Аргос» укладено договори оренди підприємства громадського харчування кафе-столової площею 200кв.м. кемпінгу «Маріаніда» приватного підприємства «Аргос». Строк дії зазначених договорів три місяці. Згідно п.2.1. зазначених договорів, орендар (ОСОБА_4 зобов'язана надавати послуги по трьохразовому комплексному харчуванню відпочиваючих, згідно наданих орендодавцем (ПП «Аргос») списків направлених відпочиваючих(а.с.48,49).

Крім того, судом встановлено, що адміністратор пансіонату «Маріаніда» ОСОБА_5 не знаходилась у трудових відносинах із ОСОБА_6 в період проведення перевірки, що підтверджується довідкою ДПІ у м.Судак АР Крим №2615/10/10-007 від 09.11.2010 (а.с.50).

Разом з тим ОСОБА_5, яка є адміністратором пансіонату «Маріаніда» у період з 01.07.2004 до 31.01.2011 знаходилась у трудових відносинах з Приватним підприємством «Аргос», що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу №07-04 від 01.07.2004 (а.с.96), копією наказу про звільнення №01-11 від 31.01.2011 (а.с.101), копією трудової книжки (а.с.100). Також знаходження у трудових відносинах ОСОБА_5 з ПП «Аргос» на момент проведення перевірки підтверджується звітами за формою №1-ДФ за 2-3 квартал 2010, які надані ПП «Аргос» в порядку звітності до ДПІ в м.Судак (а.с. 97-99).

Під час проведення перевірки журнал реєстрації перевірок контролюючим органам не наданий (а.с.23), свідоцтво про сплату єдиного податку суб'єктом господарювання не надано. Крім того, в наданих анкетах відпочиваючих, не зазначено суб'єкта господарювання, який виписав ці анкети та відсутні підпис, уповноваженої особи або печатка (штапм), а лише є назва пансіонату «Маріаніда», що не дозволяє дійти висновку про те, що послуги по проживанню надав саме позивач (а.с.30-33).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент проведення перевірки за адресою місцезнаходження пансіонату «Маріаніда»позивач дійсно здійснював господарську діяльність. Тому судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що перевіряючими фактично була проведена перевірка Приватного підприємства «Аргос», а не фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, внаслідок чого оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій прийняті безпідставно.

Отже, відповідачем не доведено, що здійснено перевірку саме суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, тому судова колегія вважає, що акт перевірки 190/01/10/23/НОМЕР_1 від 25.06.2010 не відображає фактичні обставини перевірки, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ОСОБА_4

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Заявником апеляційної скарги не враховане, що визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування повинно ґрунтуватися на сукупності підстав, в той час як суд перевіряє не тільки обґрунтованість та правомірність спірного рішення відповідача, а й звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.

Слід зазначити, що дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті.

Викладене дає підстави для висновку про можливість скасування рішень про нарахування штрафних (фінансових) санкцій №0001622308 від 05.07.2010 та №0001632308 від 05.07.2010 у сумі 57250,00 грн. та 21,33грн. відповідно.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування чи зміни та ухвалення нового рішення відсутні

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Судак Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2011 у справі № 2а-9093/10/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.