Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про проведення перерахунку призначеної пенсії,

У серпні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про проведення перерахунку призначеної пенсії.

Після уточнення позовних вимог позивач просив суд зобов'язати ГУ МВС України у Львівській області провести перерахунок та виплату щомісячної доплати за листопад та грудень 2006 року від належної суми пенсії, зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області в десятиденний термін провести перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» у редакції чинній у 2005 році, стягнути з ГУ ПФУ у Львівській області 5880 грн майнової шкоди та 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2009 року, у позові відмовлено.

У касаційні скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 грудня 2006 року наказом управління МВС України у Львівській області від 22 грудня 2006 року № 442 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ з посади старшого оперуповноваженого відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сокальського районного відділу УМВС України у Львівській області.

26 грудня 2006 року позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 592 грн 40 коп. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (2262-12) та законодавства, яке діяло на той час.

При нарахуванні даної пенсії було враховано оклад за посадою, військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці підряд перед звільненням.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при обчисленні пенсії позивача були дотримані вимоги діючого пенсійного законодавства.

Однак на думку колегії суддів, позивачу неправомірно було призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15) .

Так, відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, у редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , та членам їх сімей обчислювалися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 30 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3235-ІV дію частини 3 статті 43 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» зупинено на 2006 рік.

У частині 1 статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-ІV встановлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При обчисленні пенсій у розрахунок забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які згідно із законом мають право на пенсію за вислугу років, проте за власною згодою і в інтересах справи залишені на службі.

Разом з тим Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» № 3591-ІV (3591-15) внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (2262-12) , зокрема змінено назву цього Закону (2262-12) , зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 43 викладено в іншій редакції, хоча положення частини третьої цієї статті залишились у тому вигляді, що й на час звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії.

Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що набрала чинності 29.04.2006, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону (2262-12) , Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів; при цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення названих осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) .

Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» № 3591-ІУ (3591-15) не містять застережень щодо зупинення дії статті 1-1 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на 2006 рік, хоча набрання чинності окремими його нормами законодавець відтермінував.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності з 29.04.2006 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» № 3591-ІV (3591-15) , яким установлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям та заборонено змінювати положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (2262-12) щодо умов і норм пенсійного забезпечення зазначених у ньому осіб іншими законами, положення пункту 30 статті 77 та частин першої, другої статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-ІV втратили чинність.

За таких обставин, відповідач при призначенні позивачу пенсії повинен був обчислити її з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед його звільненням.

Виходячи з положень Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року №1522 (1522-2006-п) , та статті 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з 01.01.2007 року функції з призначення, перерахунку та виплати пенсій військовослужбовцям покладено на органи Пенсійного фонду України.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для покладення саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області обов'язку щодо здійснення перерахунку призначеної 26.12.2006 року пенсії позивачу.

Поряд з цим безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню є позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області 5880 грн майнової шкоди, оскільки обов'язки щодо нарахування та виплати пенсійних виплат покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи. Суд може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій -зобов'язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Крім цього, відсутні підстави і для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не довів чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 16 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про проведення перерахунку призначеної пенсії задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_2 пенсії у заниженому розмірі без врахування отримуваних ним додаткових видів грошового забезпечення.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 у відповідності до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», в редакції Закону від 04.04.2006 року, з розміру грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням з урахуванням усіх надбавок з часу призначення йому пенсії за вислугу років.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

постанова оскарженню не підлягає.