Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси на постанову Київського районного суду міста Одеси від 22 червня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про визнання рішення протиправним, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах,

У травні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про визнання рішення протиправним, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах.

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 22 червня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2009 року, позов задоволено. Визнано рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси від 25 грудня 2006 року №1095 та 16 березня 2007 року від №10176 протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси призначити ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах з 11 жовтня 2006 року. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті пільгової пенсії з 11 жовтня 2006 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 05 липня 1972 року по 09 вересня 1988 року постійно працював асфальтировщиком у військовій частині 73501.

Згідно з директивою Міністерства оборони України від 08 квітня 1996 року №185/356 військова частина 73501 з 01 серпня 1996 року була перейменована у військову частину А-1983.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 29 січня 1998 року №27 військова частина А-1983 розформована з 01 серпня 1998 року та її правонаступником з окремих питань є Управління начальника робіт №933 Державного підприємства «Південьвійськбуд».

08 квітня 2005 року Управління начальника робіт №933 Державного підприємства «Південьвійськбуд»видало позивачу довідку №73 про уточнення особливого характеру роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії.

Згідно з вказаною довідкою ОСОБА_2 з 05 липня 1972 року по 09 вересня 1988 року 16 років 02 місяця 06 днів працював повний робочий день на будівництві будівель та споруд як асфальтировщик та асфальтобетонщик, що передбачено Списком №2, розділ XXIX, підрозділ А, ст.100.

Після досягнення 55-річного віку позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішеннями управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси від 25 грудня 2006 року №1095 та 16 березня 2007 року від №10176 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з не підтвердженням стажу його роботи первинними документами в Управлінні начальника робіт №933 Державного підприємства «Південьвійськбуд».

Відповідно до пункту «б»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 06.12.1991 року №1931-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. При цьому чоловіки мають право на таку пенсію після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 100 зазначеного Закону передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону (1931-12) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, та мають на день введення в дію цього Закону (1931-12) повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом (1931-12) , призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 (v1173400-56) (чинного в період роботи позивача у військовій частині 73501), правом на пільгове забезпечення користувалися асфальтировщики та асфальтобетонщики.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (637-93-п) , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку (637-93-п) встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає його право на пенсію на пільгових умовах.

В даному ж випадку такі записи у трудовій книжні позивача є. Крім цього, ним додатково було надано довідку Управління начальника робіт №933 Державного підприємства «Південьвійськбуд»№73 про уточнення особливого характеру роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, відповідно до якої з 05 липня 1972 року по 09 вересня 1988 року, тобто 16 років 02 місяця 06 днів, позивач працював повний робочий день на будівництві будівель та споруд як асфальтировщик та асфальтобетонщик.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач в період з 05 липня 1972 року по 09 вересня 1988 року працював на посаді, що віднесена до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах та, досягши відповідного віку та стажу, встановленого ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надав відповідачу трудову книжку та довідку про уточнення особливого характеру роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При розгляді справи в судах попередніх інстанцій відповідач не довів правомірності своїх дій.

За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 22 червня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про визнання рішення протиправним, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах -без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.