Головуючий у 1 інстанції - Ульяніч І.В.

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Горбенко К.П.

суддів Лях О.П., Попова В.В.

при секретарі Турко І.Б.

за участю представників позивача Краснопер В.А., Расторгуєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецької міської ради на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2011 р. у справі № 2а-6624/11/0542 за позовом Донецької міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та демонтування незаконно встановленого обєкту торгівлі,

Позивач звернувся до Пролетарського районного суду м. Донецька з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та демонтування незаконно встановленого обєкту торгівлі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що співробітниками Донецької міської ради була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства субєктами господарювання. Під час перевірки, встановлено порушення прав територіальної громади м.Донецька, а саме відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4) незаконно використовує земельну ділянку та встановила обєкт торгівлі, розташований за адресою: АДРЕСА_1, обєкт торгівлі без відповідних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а саме без документів, що посвідчують право користування чи право власності на неї. Факт незаконного використання відповідачем земельної ділянки підтверджується актом державного інспектора регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель від 01.09.2009 року та повторним актом від 05.10.2009 року, якими встановлено використання вищезазначеної земельної ділянки без передбачених Земельним кодексом України (2768-14) правовстановлюючих документів. Відповідач неодноразово повідомлявся про необхідність приведення земельної ділянки у стан, придатний для використання за цільовим призначенням, згідно приписів від 01.09.2009 року та від 05.10.2009 року, але відповідач ці вимоги не виконала. Факт продовження відповідачем використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів встановлений актом обстеження земельної ділянки від 05.04.2001 року. Просили зобовязати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка використовується для розміщення та експлуатації об'єкту торгівлі, шляхом його демонтажу, відповідачу привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2011 р. в задоволенні адміністративного позову Донецької міської ради відмовлено.

Не погодившись з винесеною постановою позивачем подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 розташовано торгівельний комплекс для реалізації товарів промислового призначення, що підтверджується актом № 02-124/11 обстеження земельної ділянки від 25.04.2011 року (арк.спр.8).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.09.2009 року та від 05.10.2009 року, відповідач самовільно використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, під розміщення обєкту торгівлі, без правовстановлюючих документів, без державної реєстрації, без винесення меж земельної ділянки в натурі (арк.спр. 16,18).

Одночасно відповідачу був наданий припис про усунення виявлених порушень земельного законодавства у строк до 01.10.2009 року та до 05.11.2009 року та попередження до 18.04.2001 року. (арк. спр. 10, 15,17).

Згідно протоколу та постанови про накладення адміністративного стягнення від 12.10.2009 року стосовно відповідача було складено протокол та винесено постанову за адміністративне правопорушення за ст.. 188-5 КУАП та притягнуто до штрафу в розмірі 102 грн. за невиконання вимог приписів (арк.спр. 13,14).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, помилково дійшов до висновку, що відповідач використовує спірну земельну ділянку на підставі договору користування земельною ділянкою, який на даний час є дійсним.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи з того, що договір користування не є документом, що посвідчує право на земельну ділянку відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України у відповідача відсутні законні підстави для використання земельної ділянки яка належить територіальній громаді міста.

Колегія суддів також зазначає, що факт незаконного використання ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки підтверджується актом державного інспектора Центрального регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель від 01 вересня 2009 року про перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідачем та повторним актом від 05 жовтня 2009 року, якими встановлене використання вищезазначеної земельної ділянки без передбачених Земельним кодексом України (2768-14) правовстановлюючих документів на земельну ділянку. 01 вересня 2009 року та 05 жовтня 2009 року відповідачу винесені приписи про усунення виявлених порушень земельного законодавства. Однак ФОП ОСОБА_4 порушення земельного законодавства не були усунені, у зв'язку з чим державним інспектором - завідувачем сектору правового забезпечення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Донецькій області 12 жовтня 2009 року складений протокол про адміністративне порушення № 014411 та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення № 1. Крім того, відповідачем не лише не оскаржена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, а й сплачено штраф по зазначеній постанові згідно квитанції від 12.10.2009 року.

Колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції щодо власності торгівельного павільйону, який належить відповідачу на праві власності, згідно рішення Третейського суду, яке набрало чинності та у скасуванні якого було відмовлено рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15.07.2011 року, оскільки рішення Третейського суду не є документом, який засвідчує право власності на нерухоме майно. Так, відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону (1952-15) , виникають з моменту такої реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме об'єкт торгівлі розташований по АДРЕСА_1.

Крім того, до ст. 6 Закону України «Про третейські суди», яка встановлює підвідомчість справ третейським судам, внесені зміни та доповнення, а саме з моменту внесення змін стаття 6 Закону України «Про третейські суди» чітко визначає підвідомчість справ третейським судам і виокремлює винятки (справи), що не можуть бути передані на розгляд третейського суду. Згідно з пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону (1701-15) після 31 березня 2009 року не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності Законом (1701-15) і не виконані на день набрання чинності Законом (1701-15) , у справах, які відповідно до Закону (1701-15) не підвідомчі третейським сулам. Таким чином, рішення третейських судів у справах, які відповідно до Закону (1701-15) не підвідомчі третейським судам, у тому числі у спорах щодо нерухомого майна, прийняті до набрання чинності Законом (1701-15) і не виконані до 31 березня 2009 року (зокрема, не здійснено державної реєстрації прав власності на нерухоме майно), не є підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Зазначена норма знайшла своє відображення і в Наказі Міністерства юстиції України від 26.05.2009 №914/5 (v914_323-09) «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів».

Таким чином, колегія суддів вважає, що вищезазначені докази свідчать про самовільне зайняття ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки та небажання звільнити її у добровільному порядку.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Донецької міської ради задовольнити.

Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2011 р. у справі № 2а-6624/11/0542 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Донецької міської ради - задовольнити.

Зобовязати фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка використовується для розміщення та експлуатації обєкту торгівлі; за адресою: АДРЕСА_1 у Ворошиловському районі м. Донецька, шляхом його демонтажу.

Зобовязати фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 привести самовільно зайняту земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 у Ворошиловському районі м. Донецька, у придатний для подальшого використання стан.

Витрати, повязані зі звільненням земельної ділянки щодо демонтажу обєкту торгівлі та приведення ділянки у придатний для використання стан, покласти на відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_4

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25.10.2011р. Повний текст ухвали складено 30.10.2011р.

постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.