Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Мироненко О.В., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т., Чумаченко Т.А.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2012 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя про визнання неправомірними дій щодо не проведення перерахунку пенсії за зарплатою із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік; зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 1 травня 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) врахування для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто із застосуванням показника за 2009 рік; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя нарахувати та сплатити позивачу недораховану різницю у пенсії з 1 травня 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік; зобов'язання відповідача щомісячно нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) врахування для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто із застосуванням показника за 2009 рік.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 13 вересня 2010 року позов задоволено.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2012 року, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суди виходили з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що діяли в редакції до скасування змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , за змістом яких під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.

У заяві про перегляд Верховним Судом України вказаного рішення Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 ставить питання про його скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви додано копії рішення Вищого адміністративного суду України від 30.03.2011р. №К/9991/5092/11, в якому, на думку заявника, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права -ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", -у подібних правовідносинах.

Як вбачається із п. 4 Постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року (v0002760-10) «Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України» відповідно до ст. 237 КАС України заява про перегляд з указаних мотивів може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, викладена, зокрема, у постанові цього суду від 21 березня 2012 року № 21-449а11 у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лугутинському районі Луганської області про визнання неправомірними дій та перерахунок пенсії. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, управління ПФУ обґрунтовано відмовило позивачу у застосуванні показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.

Наведену правову позицію Верховного Суду України було враховано Вищим адміністративним судом України під час прийняття рішення у даній справі, про перегляд якого порушено питання у заяві ОСОБА_1, а відтак Вищим адміністративним судом України було дотримано вимоги ст. 244-2 КАС України.

Посилання ОСОБА_1 на неоднакове застосування норм матеріального права не може бути прийнято виходячи з наступного.

Із зазначеного рішення, на яке посилається заявник, вбачається, що залишаючи рішення суду апеляційної інстанцій без змін, Вищий адміністративний суд України застосував положення пп. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 (530-2008-п) "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та положення ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. (v010p710-08) визнані неконституційними.

Тобто із наведених рішень видно, що в цих випадках суд касаційної інстанції не застосував норму, яка на думку заявника неправильно застосована під час вирішення її справи.

Враховуючи викладене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви до провадження.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Відмовити в допуску справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.