Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Мироненка О. В., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці Державної митної служби України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька зовнішньоторгова фірма "Ферроекс" до Запорізької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізької зовнішньоторгової фірми "Ферроекс" звернулась з позовом до Запорізької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 19 березня 2012 № 112030000/2012/000051/2.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Запорізька митниця Державної митної служби України звернулася з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що в березні 2012 року в межах контракту № 840/11-02 від 11 червня 2011 року позивачем на митну територію України ввезено товар - кремній металічний.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подана ВМД № 112030000/2012/007755.

Митна вартість товару визначена позивачем за першим методом (ціною договору).

Оскарженим рішенням № 112030000/2012/000051/2 від 19 березня 2012 року митницею скориговано заявлену позивачем митну вартість за другим методом.

Не погоджуючись з вказаним рішенням митниці, позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості цього позову.

Такі висновки судів є правильними.

Відповідно до ст. 259 МК України (чинного на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 264 МК визначено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) , визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

За пунктом 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Системний аналіз вимог вказаних статей дає підстави для висновку, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати перелік документів, передбачений п. 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) . У випадку виникнення сумніву щодо правильності зазначених відомостей митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати додаткові докази, орієнтований перелік яких визначено пунктом 11 цього Порядку. Якщо на підставі поданих документів митний орган дійде висновку про неправильність визначення декларантом митної вартості товару, він має право відмовити в митному оформленні товару, видавши картку відмови, в якій зазначає причини відмови.

За приписами Порядку у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а позивач - надати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Разом з цим, незважаючи на те, що пунктом 11 Порядку митний орган не обмежений у виборі додаткових документів, які ним можуть витребовуватися для підтвердження митної вартості товару, їх використання повинне узгоджуватися з правовою суттю правовідносин, які склалися між контрагентами договору.

Судами встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем надані, зокрема: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності; СМR № 09385 та № 09386 від 12 березня 2012 року; коносамент від 23 січня 2012 року; сертифікат якості від 05 січня 2012 року; рахунок - фактуру від 23 січня 2012 року; пакувальний лист від 23 січня 2012 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11 червня 2011 року № 840/11-02; додатки № 2 від 24 жовтня 2011 року та № 4 від 30 грудня 2011 року до договору (контракту); довідку про декларування валютних цінностей № 123706 від 13 лютого 2012 року; сертифікат походження від 01 лютого 2012 року; прайс-лист від 28 грудня 2011 року; комерційний інвойс від 13 січня 2012 року "Yonghe Metal Co., Ltd" на "Falcon International LLS"; contract № YНВ111230 від 30 грудня 2011 року між "Yonghe Metal Co., Ltd" та "Falcon International LLS"; висновок ДП "Укриромзовнішекспертиза" № 800 від 03 березня 2012 року; витяг з сайту www.metal-pages.com від 13 березня 2012 року; копію ВМД іноземної країни від 16 січня 2012 року.

Після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації митницею зазначено, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ, в зв'язку з чим для спростування сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару зобов'язано декларанта надати: копії первинних бухгалтерських документів (рахунків), згідно з якими товар знято з обліку (балансу), випущено зі складу виробника, видаткові накладні; інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.

На виконання вимог митниці, декларантом додатково надано: ціновий висновок Запорізької торгівельно-промислової палати від 16 березня 2012 року; proforma invoice від 30 грудня 2011 року "Yonghe Metal Co., Ltd" на "Falcon International LLS"; банківські виписки від 10 січня 2012 року та від 16 лютого 2012 року про оплату задекларованого товару; листи виробника і продавця товару від 16 березня 2012 року та зазначено про неможливість надання інших документів.

Проте, у зв'язку з ненаданням позивачем решти витребуваних документів - копій первинних бухгалтерських документів (рахунків), згідно з якими товар знято з обліку (балансу), випущено зі складу виробника, видаткових накладних, митниця в оскарженому рішенні зазначила про неможливість на підставі наявних доказів застосування методу № 1. Тому за результатом проведеної з декларантом консультації митний орган скоригував митну вартість за методом № 2, враховуючи при цьому наявну у інформацію про вартість операцій з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну, і час експорту яких є максимально наближеним до нього ВМД № 112030000/2011/037998 від 19 грудня 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що такі дії митниці є незаконними, оскільки подані для здійснення митного оформлення товару докази є достатніми для визначення митної вартості товару.

Витребовуючи у позивача бухгалтерські документи, митницею належним чином не обґрунтовано, на підтвердження яких обставин мають надаватися такі докази, тобто які обставини ці докази повинні підтвердити або спростувати. Не доведено, чому інформацію, яку містять в собі витребувані докази, неможливо встановити на підставі інших поданих доказів, наприклад банківських виписок та інвойсів.

З урахуванням викладеного, висновок судів про незаконність рішення митниці щодо визначення митної вартості товару на підставі другого методу є правильним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Запорізької митниці відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.