Про визнання протиправними та скасування наказів в частині припинення перебування на державній службі в митних органах, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - 24.10.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Ягодинської митниці про визнання протиправними та скасування наказів в частині припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за касаційними скаргами Державної митної служби України та Ягодинської митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року,

В квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом Державної митної служби України від 10 березня 2011 року №363-к припинено перебування позивача на державній службі в митних органах з 10 березня 2011 року, шляхом звільнення його з посади головного інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення №1 митного поста «Римачі» Ягодинської митниці на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у порушенні вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 119, 651 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1561-12 від 2 жовтня 2003 року. Вважає своє звільнення з роботи протиправним та таким, що порушує положення Дисциплінарного статуту митної служби України, оскільки Присягу державного службовця він не порушував. Вважає, що в порушення вимог статей 28, 29 Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України» відповідач неправомірно застосував до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за порушення порядку виїзду за кордон. Вважає, що в оскаржуваному наказі не обґрунтовано правових підстав для звільнення позивача із займаної посади, не викладено підстав, передбачених чинним законодавством, та не зазначено, якими саме діями або бездіяльністю позивачем порушено Присягу державного службовця. Крім того, всупереч положенням частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України позивача було звільнено в період його тимчасової непрацездатності (з 15 лютого 2011 року по 25 березня 2011 року).

Просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 10 березня 2011 року №363-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1; визнати протиправним та скасувати наказ Ягодинської митниці №187-к від 10 березня 2011 року про оголошення наказу Державної митної служби України №363-к від 10 березня 2011 року; поновити його на державній службі на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення №1 митного поста «Римачі»Ягодинської митниці з 10 березня 2011 року та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову ОСОБА_1 Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 10 березня 2011 року №363-к «По особовому складу митних органів» в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України за порушення присяги відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» головного інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення № 1 митного поста «Римачі»Ягодинської митниці ОСОБА_1 Визнано протиправним та скасовано наказ Ягодинської митниці від 10 березня 2011 року №187-к про оголошення наказу Державної митної служби України від 10 березня 2011 року №363-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення №1 митного поста «Римачі»Ягодинської митниці з 10 березня 2011 року. Стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10 березня 2011 року по 17 серпня 2011 року в розмірі 7258,40 грн.

Вказуючи на допущені, на думку Державної митної служби України та Ягодинської митниці, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідачі просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідачів, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 перебував на державній службі в митних органах з 20 лютого 1989 року. 7 червня 1995 року позивач прийняв Присягу державного службовця. Наказом Ягодинської митниці №688-к від 21 жовтня 2010 року позивача призначено на посаду головного інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення №1 митного поста «Римачі» Ягодинської митниці з 22 жовтня 2010 року. Наказом Державної митної служби України №363-к від 10 березня 2011 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 припинено з 10 березня 2011 року, шляхом звільнення його із займаної посади на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у порушенні вимог ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів 119, 651 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1561-12 від 2 жовтня 2003 року в частині повідомлення у письмовій формі про виїзд за межі України та проходження інструктажів у відповідних режимно-секретних підрозділах. Наказом Ягодинської митниці №187-к від 10 березня 2011 року оголошено наказ Державної митної служби України №363-к від 10 березня 2011 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що відповідно до наказу по Ягодинській митниці від 10 липня 2008 року №337, погоджений Службою безпеки України 24 червня 2008 року №24/16-278, ОСОБА_1 мав допуск до державної таємниці за формою три. Допуск дійсний до 10 липня 2023 року.

Судами також встановлено, що підставою для звільнення позивача став лист Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України №14/7497 від 3 березня 2011 року на адресу голови Державної митної служби України про результати опрацювання Головним управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю щодо можливих порушень вимог чинного законодавства посадовими особами Ягодинської, Львівської та Чопської митниць, у якому було зазначено, що ОСОБА_1 в період своєї тимчасової непрацездатності, маючи допуск до державної таємниці за формою №3, систематично здійснював виїзди за кордон (останній з 23 серпня 2010 року по 28 серпня 2010 року) без відповідного повідомлення керівництва митного органу та проходження інструктажу в режимно-секретному відділі митниці, чим порушив вимоги пункту 651 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1561-12 від 2 жовтня 2003 року.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , державна служби припиняється в тому числі у разі порушення державним службовцем Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Абзацом 6 статті 28 Закону України «Про державну таємницю» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний повідомляти посадових осіб, які надали йому допуск до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також про свій виїзд з України.

Згідно із положеннями Розділу ІІІ Інструкції про порядок виїзду за кордон України працівників Ягодинської митниці у приватних справах, яким надано допуск до державної таємниці, затвердженої наказом Ягодинської митниці №210 від 18 травня 2007 року для оформлення виїзду за кордон у приватних справах, у вільний від роботи час, посадові особи митниці, яким надано допуск та доступ до державної таємниці, подають повідомлення (заяву) на ім'я начальника митниці, в якому вказують мету, строки перебування та державу виїзду. Повідомлення (заяви) про виїзд за кордон у приватних справах розглядаються начальником митниці терміново, якщо поїздка пов'язана з терміновим лікуванням того, хто виїжджає, або серйозною хворобою чи смертю родича, який проживає за кордоном. За наявності цих обставин до повідомлення (заяви) додаються відповідні документи.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 здійснюючи періодичні виїзди, які пов'язані з терміновим лікуванням, за межі України, повідомляв керівництво митниці. З журналу обліку виїздів за кордон працівників, яким надано допуск до державної таємниці, вбачається, що позивач проходив відповідний інструктаж у режимно-секретному відділі митниці перед виїздами за кордон 20 лютого 2010 року, 17 липня 2010 року, 2 жовтня 2010 року, 15 жовтня 2010 року та 25 жовтня 2010 року. Проте письмову заяву про свій намір виїхати за межі України керівництву митниці позивач подав лише один раз 16 липня 2010 року.

Статтею 26 Закону України «Про державну таємницю» встановлено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці можливе у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, а також після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати громадянства України чи визнання його недієздатним. Рішення про переоформлення чи скасування допуску приймається посадовими особами, уповноваженими приймати рішення про його надання.

Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звільнено.

Пунктом 3 частини 2 статті 23 цього Закону визначено, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено у разі невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Статтею 39 зазначеного Закону передбачено, що особи, винні у порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, аналіз приведених норм чинного законодавства дає підстави прийти до висновку про те, що невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо збереження державної таємниці повинно мати наслідком, у першу чергу вирішення питання про скасування особі, яка допустила такі дії (бездіяльність), раніше наданого допуску до державної таємниці.

По-друге, така особа може бути притягнута у залежності від тяжкості вчиненого до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності згідно із законом.

Відповідальність за порушення присяги державного службовця не є видом дисциплінарної відповідальності, а тому при вирішенні питань про порушення режиму секретності чи невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці застосуванню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції дав належну оцінку дослідженим доказам, та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки позивач ОСОБА_1 повідомив керівництво митниці про свій намір на виїзд за межі України на лікування, однак не подавши при цьому письмової заяви, порушив формальний порядок його оформлення. Тобто позивачем дотримано положення вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю», але порушено вимоги пунктів 119, 651 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1561-12 від 2 жовтня 2003 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку, що дії ОСОБА_1 не є порушенням Присяги державного службовця у розумінні положень статті 17 Закону України «Про державну службу». Жодних інших доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем Присяги державного службовця, відповідачами суду надано не було.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.