Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуФізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 рокуу справі№ 2-а-8487/10/2270за позовом Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Хмельницькій областідоФізичної особи -підприємця ОСОБА_4простягнення заборгованості по нарахованих штрафних (фінансових) санкціях

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року у справі № 2-а-8487/10/2270 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року у справі № 2-а-8487/10/2270. прийнято нову постанову. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на користь Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Хмельницькій області заборгованість з фінансових санкцій в сумі 6 800,00 грн.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Посадовими особами Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області 02.09.2010 року проведено позапланову виїзну перевірку торгового приміщення по вул. Прибузькій, 2, в с. Копистин Хмельницької області, яке належить відповідачу, з питань дотримання нею порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Проведеною перевіркою виявлено порушення ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», про що складено акт № 1934/22/18/23/НОМЕР_1 від 02.09.2010 року.

На підставі даного акта податковим органом прийнято рішення № 221084 від 13.09.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до відповідача в сумі 6 800,00 грн.

Згідно абз. 9 ч. 2 ст. 17 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону.

Позивач звернувся до суду, оскільки відповідачем в добровільному порядку не виконано рішення № 221084 від 13.09.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до відповідача в сумі 6 800,00 грн.

Суд першої інстанції, надавши оцінку правомірності рішенню податкового орган, дійшов висновку про відмову в позові оскільки, відповідач проводила роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами у визначеному для цього місці у ліцензіях на право проводити таку торгівлю, а саме: у приміщенні кафе-бару по вул. Прибузькій, 2, в с. Копистин Хмельницького району Хмельницької області, а наявність поряд з таким приміщенням недобудованої будівлі кафе-бару за цією ж адресою, на думку суду першої інстанції, не дає підстави вважати, що відповідач проводила торгівлю у невизначеному для цього місці. Крім того, суд першої інстанції зазначив про наявність у відповідача всіх дозвільних документів на приміщення, де проводилась торгівля, у відповідності до положень ч. 10 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Апеляційний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги, з посиланням на абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», положення Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року за № 110 (z0268-01) (чинної на момент виникнення спору), виходив з того, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не оскаржене платником податку в установлений законодавством термін.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення, враховуючи наступне.

Оскільки податковим органом заявлено вимоги про стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у відповідності до ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України у справі повинні бути обставини сплати таких санкцій відповідачем та як наслідок наявності підстав для задоволення позову.

Проте, питання правомірності застосування штрафних санкцій може бути предметом доказування в разі його оскарження суб'єктом господарювання в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, визначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Враховуючи те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.09.2010 року № 221084 є чинним, докази сплати суми штрафних санкцій в матеріалах справи відсутні, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи спірну суму на користь позивача, судом апеляційної інстанції не враховано, що стаття 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»передбачає спрямування таких штрафів до бюджету.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на користь Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Хмельницькій області заборгованість з фінансових санкцій в сумі 6 800,00 грн.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 року у справі № 2-а-8487/10/2270 змінити, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України заборгованість з фінансових санкцій в сумі 6 800,00 грн.»

В іншій частині постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 року у справі № 2-а-8487/10/2270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .