Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2010р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011р.

у справі №2а-12020/10/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім-Чемпіон»(надалі -ТОВ «Торговий дім-Чемпіон»)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим)

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень №0001042301/0 від 03.09.2010р., №0001032301/0 від 06.09.2010р., №0001611701/0 від 07.09.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2010р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011р., позов задоволено частково. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.12.2007р. по 31.03.2010р., про що складений акт від 25.08.2010р. №1530/23-05/35598948.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.6.2, п.9.6 ст.9, п.п.12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За наслідками перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 06.09.2010р. №00011032301/0, яким позивачеві нараховано податок на прибуток у сумі 8276,50грн., в т.ч. 4138грн. за основним платежем, 4129,50грн. за штрафними санкціями;

- від 03.09.2010р. №0001042301/0, з яким нараховано зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 66499,50грн., в т.ч. 44333грн. за основним платежем, 22166,50грн. за штрафними санкціями;

- від 07.09.2010р. №0001611701/0, яким нараховане зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем 14290,41грн., за штрафними санкціями 28580,82грн..

Стосовно нарахування позивачеві зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, суди встановили наступні обставини.

Згідно договору купівлі-продажу, укладеного 24.04.2008р. між позивачем та ТОВ «Трейд Агрополіс», позивач придбавав ячмінь у кількості 201,511 метричних тон по заліковій вазі. Загальна вартість товару була визначена сторонами у розмірі 221666,67грн. (в т.ч. ПДВ - 44333,33грн.).

29.04.2008р. ТОВ «Трейд Агрополіс»оформлені податкова накладна №8 та 30.04.2008р. податкова накладна №10 на суми відповідно 113333,33грн. ( в т.ч. ПДВ 22666,67грн.) та 108333,33грн. (в т.ч. ПДВ 21666,67грн.)та оформлений рахунок фактура №ТА-000008 від 29.04.2008р. на 201,515тон ячменю вартістю 2666000грн. (в т.ч. ПДВ 44333,33грн.)

В оплати поставленої сільгосппродукції позивачем платіжними дорученнями: №09 від 29.04.2008р., №10 від 29.10.2008р., №11 від 30.04.2008р. на рахунок ТОВ «Трейд Агрополіс»перераховано відповідно 76000грн. (в т.ч. ПДВ 12666,67грн.), 60000грн. (в т.ч. ПДВ 10000грн.), 130000грн. (в т.ч. ПДВ 21666,67грн.), у всіх з платіжних документах вказано призначення платежу: «Передплата за зерно згідно рахунку №8 від 29.04.2008р.».

В матеріалах справи також наявні докази проведення зазначених платежів 29.04.2008р. та 30.04.2008р.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, згідно п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється.

На час правовідносин нормою, якою було врегульовано порядок нарахування, сплати та відшкодування податку на додану вартість був Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) .

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця в двох примірниках, один з яких (оригінал) надається покупцю, а копія залишається у продавця.

При цьому, в матеріалах справи містяться податкові накладні, отримані позивачем, які свідчать про придбання постуг, які підвереджують право позивача на формування податкового кредиту у відповідності до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) .

Також, як встановлено в ході судового розгляду, позивачем надані докази того, що ТОВ «Трейд Агрополіс»під час надання податкової звітності по ПДВ за квітень 2008р. визначив суму ПДВ у розмірі 44333 грн. до складу своїх податкових зобов'язань, сплатив їх до Державного бюджету, про що свідчить довідка податкового органу про відсутність у цього суб'єкта господарювання заборгованості по розрахункам з бюджетом станом на 14.10.2010р.

За таких обставин, суди обґрунтовано встановили наявність у позивача правових підстав відносити сплачений ПДВ у сумі 44333грн. до складу податкового кредиту за квітень 2008р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у перевірений період позивач мав взаємовідносини з ПП «Мамед»та ПП «Кассіопей». Обороти з першим склали 3000,11грн., а з іншим - 6720грн. З аналізу податкової звітності контрагентів позивача податковий орган дійшов висновку про те, що підприємством отримані ТМЦ - кубокотейнери - без проведення сплати по розрахунковому рахунку, у зв'язку з чим заборгованість позивача перед ПП«Мамед»складала 2810,77грн. та ПП «Кассіопей»- 6720грн. Податковий орган дійшов висновку, що операції із зазначеними суб'єктами господарювання були проведені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, що призвело до нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 4138грн.

Між тим, позивачем надані докази того, що ПП «Мамед»були надані вантажно - розвантажувальні послуги на суму 3000,11грн, а у ПП «Кассіоопей»були придбані кубоконтейнри на суму 6720грн., які проведено в оплату за виконі роботи першого. Отже, послуги ПП «Мамед»були надані для виконання господарської діяльності товариства, а придбані у ПП «Кассіопей»товарно-матеріальні цінності використовувались ним у господарської діяльності.

Таким чином, в порядку, встановленому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, зазначені витрати не відносяться до господарської діяльності платника податків, ним послуги не були отримані, кубоконтейнери ним не отримувались та в подальшому не використовувались.

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що у перевіреному періоді в різні періоди часу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 входили до складу засновників ТОВ «Торговий дім-Чемпіон»та відповідно до статуту та вимог чинного законодавства вносили до статутного фонду підприємства майно на суму 23590грн. кожний. В подальшому, вказані фізичні особи за їх особистими заявами в порядку, визначеному в статуті платника податків, були виключені зі складу часників товариства, після чого їм було повернуто майно, яке внесено до статутного фонду ТОВ «Торговий дім-Чемпіон».

Позивачем надані документи, яки свідчать про те, що зазначеним фізичним особам було повернуто те саме майно, яке ними надавалось в якості внесків до статутного фонду товариства, за тією ж вартістю.

Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів, що громадяни: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримували будь - який дохід в розумінні ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від діяльності ТОВ «Торговий дім-Чемпіон», а у позивача не виникало по відношенню до вказаних осіб обов'язків податкового агента, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.