2а-5791/10/2/0170 Про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів - 10.10.2011 Прийняття

представник позивача - Закритого акціонерного товариства "УКпостач" у судове засідання не з'явився, проте до початку розгляду справи надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю;

представник відповідача - Кримської митниці - Патраш Володимир Іванович, посвідчення № 069649 від 30 серпня 2010 року;

за участю прокурора м. Севастополя - Гукасян Христина Артушівна, посвідчення №698 від 19 травня 2011 року;

розглянувши апеляційну скаргу Кримської митниці на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 18.01.11 року у справі № 2а-5791/10/2/0170

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКпостач" (вул. Північна, 1-А, м.Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Кримської митниці (вул. Мальченка, 22, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95491)

за участю Прокуратури АР Крим (вул. Севастопольська 21, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

про визнання нечинним рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 18.01.2011 року у справі № 2а-5791/10/2/0170 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "УКпостач" до Кримської митниці за участю Прокуратури АР Крим про визнання нечинним рішення, було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000013/2009/080062/2 від 30.12.2009 року.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 10.10.2011 року Закритого акціонерного товариства "УКпостач" не з'явився, проте до початку розгляду справи надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення на апеляційну скаргу представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Компанією d.o.o.»31.03.2008 року був укладений контракт №003/20/1-137, відповідно до умов якого останній мав забезпечити постачання трубок мідних.

Позивач для здійснення митного оформлення товару, придбаного у Компанії OPTECH d.o.o.»на підставі контракту №003/20/1-137, надав вантажну митну декларацію №60080004/2009/005649 від 29.12.2009 року, інвойс № 12512298/09 від 22.12.2009 року, в яких була зазначена вартість трубок мідних розмірами 6Х0,75 мм у кількості 2839кг, 8Х0,75 мм - 5005 кг, 9,52Х0,75 мм -3338 кг від 5441 до 5624 Євро за тонну (в перерахунок 7,82-8,08 дол. США за 1кг).

За результатами розгляду наданих документів відповідачем було здійснено порівняння цінової інформації, наявної у митного органу на ідентичні та подібні товари, з'ясовано, що вартість трубок мідних, що ввозились на митну території України становила від 8,3 до 11.27 дол. США за 1 кг, в наслідок чого виникли сумніви у достовірності заявлених відомостей. Відповідачем була самостійно визначена митні вартість ввезених позивачем товарів за шостим (резервним) методом на рівні 8,3 дол. США за 1 кг, прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №600000013/2009/080062/2 від 30.12.2009 року, яке визначало митну вартість лише трубок мідних розмірами 6Х0,75 мм у кількості 2839 кг, 8Х0,75 мм -5005 кг, 9,52Х0,75 мм -3338 кг.

Стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Виходячи із критерії оцінки рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, яки викладені в ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, суб'єкти владних повноважень для реалізації своїх функції повини діяти з дотримання встановленої законом процедури прийняття рішення; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, і у разі виявлення порушень хоча б одного із цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративному позову.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (далі МК України) митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення.

Згідно із ст. 81 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Стаття 259 МК України встановлює, що митна вартість товарів -це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу (92-15) .

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (ст. 262 МК України).

Згідно зі ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватись на достовірній документально підтвердженій інформації. Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки.

Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, та у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів ( ст.265 МК України).

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, визначені у ст. 266 МК України.

Стаття 273 МК України встановлює, що якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідового використання методів, зазначених у ст.267- 272 цього кодексу, або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики. Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу здійснюється на основі законів України і має відповідати принципам та положенням VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року (981_011) .

Судом першої інстанції встановлено, що діючи згідно з умовами контракту №003/20/1-137 від 31.03.2008 року, позивач двічі замовив у нерезидента товар, перше замовлення було оформлено після узгодження всіх умов постачання 16.11.2009 року, оформлений інвойс №12411291/09 на суму 43678 Євро. Ціна товару другого замовлення була узгоджена сторонами станом на 09.12.2009 року, після чого оформлена проформа -інвойс №12412295/09 від 09.12.2009 року. Товар був готовий до відвантаження на адресу позивача 22.12.2009 року, нерезидентом були підготовані товарно супровідні документи, в тому числі інвойс № 12512298/09 від 22.12.2009 року, в якому були зазначені ціна, кількість та вартість товару, виготовленого по замовленням від 16.11.2009 року та 09.12.2009 року. У інвойсі №12512298/09 від 22.12.2009 року зазначені наступні ціни на товар на трубку мідну 6Х0,75 мм - 5491 Євро за 1 т, на трубку мідну 8Х0,75 мм - 54491 Євро за 1т. (які були зафіксовані на 16.11.2009 року -день оформлення замовлення), на трубку мідну 9,52Х0,75 мм - 5624 Євро за 1 т (ціна зафіксована на 09.12.2009 року).

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що при наданні для митного оформлення товару у митної декларації декларант розрахував митну вартість товару з урахуванням умов постачання (FCA Сербія), збільшив митну вартості товару на транспортні витрати згідно рахунку -фактури № 97 від 22.12.2009 року у розмірі 12000 грн. Отже, відповідно до курсу іноземних валют та день митного оформлення товару, митна вартість складала 778276,66 грн., а фактурна - 766276,66 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі проформи - інвойсу № 12411292/09 на суму 43678 Євро, в який, як зазначено вище була зафіксована ціна на товар станом на 16.112009 року, позивач 08.12.2009 року перерахував нерезиденту 59963,13 Євро, з яких 16285,13 Євро - погашення заборгованості за раніше отриманий товар, 43678 Євро - оплата зазначеної проформи -інвойсу. За товар, виготовлення якого відбувалось на виконання замовлення від 09.12.2009 року, позивач перераховував кошти пізніше, зокрема, 19.01.2010 року платіжним дорученням №16 на суму 23108,17 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не виконував умов контракту №003/20/1-137, укладеного 31.03.2008 року з Компанією d.o.o.», щодо проведення розрахунків за товар, але це не призвело до затримання процесу постачання товару на його адресу, зокрема, згідно з замовленнями від 16.11.2009 року та 09.12.2009 року.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Кримської митниці на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 18.01.11 року у справі № 2а-5791/10/2/0170, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 18.01.11 року у справі № 2а-5791/10/2/0170, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.