колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену суму підвищення до пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року,

15 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є дитиною війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не проводило нарахування та виплату підвищення до пенсії у зазначеному розмірі, тому позивач просила визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) ; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та 10 місяців 2010 року в розмірі 2858,10 грн.; зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу в подальшому підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 листопада 2010 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 січня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року та з 1 листопада 2010 року з урахуванням фактично здійснених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з місцевого бюджету м. Сєвєродонецька Луганської області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. Постанову суду допущено до негайного виконання.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено частково. Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 січня 2011 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену суму підвищення до пенсії як дитині війни за період з 1 січня 2009 року по 14 травня 2010 року залишено без розгляду. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15 травня 2010 року по 22 липня 2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням здійснених виплат.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 зазначеного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом (2195-15) , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) , статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Частиною 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (v010p710-08) положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни визначено мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році - статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році у позивача виникло з 22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17) про зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на відповідний рік.

У 2009, 2010 роках змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) , які б встановлювали обмеження щодо зазначених виплат, не вносилось.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни визначено мінімальну пенсію за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) , не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року №530 (530-2008-п) .

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, прийшов до висновку про залишення позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену суму підвищення до пенсії за період з 1 січня 2009 року по 14 травня 2010 року без розгляду, оскільки позивач звернувся до суду в частині зазначених позовних вимог поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час пред'явлення позову), доказів щодо поважних причин пропущення строку звернення до суду, які би давали підстави для його поновлення, не надав.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції можна погодитись лише частково.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Шестимісячний строк звернення до суду діє з моменту набрання чинності нової редакції статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 30 липня 2010 року. Це означає, що у випадках, коли право на звернення до суду виникло у особи до зазначеної дати, коли процесуальним законом були встановлені інші строки, то у період чинності попередньої норми мають бути застосовані ті строки, які існували на час виникнення цього права. При цьому вимога частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, полягає у тому, що залишок строку звернення до суду, право на яке виникло у особи до набрання чинності нової редакції статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України після 30 липня 2010 року не може перевищувати строки, встановлені новою редакцією статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позивач звернулась до суду з позовом 15 листопада 2010 року, тобто у межах шести місяців після 30 липня 2010 року, то її позовні вимоги підлягають задоволенню, починаючи з 15 листопада 2009 року.

Пенсія є періодичним платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена у часі.

Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дітям війни, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Пунктом 7 частини першої Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року № 3491-VI (3491-17) (набрав чинності 19 червня 2011 року) Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (2857-17) доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року № 3491-VI 6 липня 2011 року (3491-17) Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (745-2011-п) , яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Отже, апеляційний суд правомірно обмежив строк виплати підвищення до пенсії датою 22 липня 2011 року.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим лише в частині.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року змінити. В абзаці 3 постанови слова і цифри «по 14 травня 2010 року»замінити словами та цифрами «по 14 листопада 2009 року», в абзаці шостому слова та цифри «з 15 травня 2010 року»замінити словами та цифрами «з 15 листопада 2009 року».

В решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.